Виноградівський район

Розташований на півдні Закарпаття, межує з Угорщиною та Румунією. Переважну більшість території району займає низовина, найвищою вершиною є Чорна гора (570 м) у передмісті районного центру. Значну роль у формуванні рельєфу відіграють річки Боржава та Тиса.

Виноградівщина недаремно має таку назву — край здавна славиться своїми виноградниками. На середньовічному гербі цього краю зображені: гроно винограду, риба, дубова гілочка і легендарний чорний рак, що нібито жив у річці Батор. У районі вирощують чимало сортів винограду: ізабелла, лідія рожева, вільдер, ноа, делавар рожевий, отелло та багато інших. У Виноградові розташоване сховище виноробного заводу, збудоване 1972 р. Шахта прорубана в Чорній горі у формі підкови і має довжину 350 м, площу — 2300 м2. Цілорічно в ній тримається температура +11-14°С. У велетенських дубових бочках, які є справжніми шедеврами рельєфної різьби по дереву, одночасно достигає 700 тис. л вина. Щороку в травні у Виноградові проводиться традиційний районний фестиваль виноградарів, на який приїжджають винороби не лише Закарпаття, а й сусідніх країн.

Виноградівська земля має цікаву історію. Саме тут, поблизу селища Королево, було знайдено найдавніші сліди діяльності людини на території України та Центральної Європи, яка жила приблизно 1 млн. років тому.

Наприкінці І тис. до н. е. цей регіон потрапив під владу гето-дакiйських племен (фракiйцiв), які розгромили кельтiв. Даки будували міцні укріплення, використовуючи природний рельєф (вигини річок, підвищення тощо) та попередні поселення. Ці укріплення iснували на випадок вiйни та для охорони торгових шляхiв (закарпатська сiль вже на той час мала велику цiннiсть). Найбiльший розквiт дакійської держави припав на І ст. до н. е. У 103-106 рр. легiони римського iмператора Марка Ульпiя Траяна розгромили дакiв і зруйнували городище Сетідава поблизу теперішнього села Мала Копаня. Нещодавно археологічна експедиція Ужгородського національного університету виявила тут унікальну знахідку. Під час розкопок городища знайшли чоловічі та жіночі поховання, а в них — золоті прикраси, датовані 80-70 рр. до н. е., а також зброю, що належала вершникам бойової аристократії — сім кельтських і три дакійські мечі І ст. до н. е.