Ільниця

Одне з найбільших сіл України (площа — понад 61 км²) розташоване у долині річки Синяви, біля підніжжя гори Бужора. Населення — приблизно 9000 осіб. До районного центру — міста Іршави — 4 км.

Перша згадка про село датується 1450 роком.

Вже з початку свого існування Ільниця була привілейованим селом, про що найправдоподібніше свідчить зображення корони на тогочасному щиті; а картинка вівці також там засвідчує про головну діяльність місцевого населення — вівчарство.

На початку ХІХ ст. були спроби видобувати залізну руду.

Досліджено, що буре вугілля віднайдено більш як тисячоліття тому. Першу штольню по видобутку цього виду корисних копалин на прилеглих територіях прокладено у 1865 р.

У XIX ст. Ільниця була найбільшим населеним пунктом Верховинського повіту, який мав свою печатку з гербом.

Натупним поштовхом у розвитку села було відкриття шахт за часів Чехословаччини у 1933 р. Останні шахти у селі, однак, закрито наприкінці 1990-х рр.

Залишилася хіба що традиція 31 серпня святкувати День шахтаря, який також є Днем села.

У 1949 р. на теренах села було відкрито теплову електростанцію.

Ільниця відрізняється благодатним кліматом, що дає великі перспективи та хороші умови для розвитку сільського господарства. Населення села займається рослинництвом і тваринництвом.