Словаччина

Словацька Республіка (словац. Slovenska republika, Slovensko) знаходиться у Центральній Європі, межує з Україною (спільний кордон 90  км), Польщею (444 км), Угорщиною (515 км), Австрією (91 км) і Чехією (215 км). Займає територію площею 48 845 км2. Територія Словаччини поділяється на 8 країв, які у свою чергу діляться на 79 районів.

Населення — близько 5,415 млн. осіб. Словаки — 85,5%, угорці — 11%, румуни — 1,5%, чехи — 1,1%, менше 1% — росіяни й українці.

Великі міста — Братислава (столиця, 548,6 тис. осіб), Кошице (245,2 тис. осіб.), Пряшів (95,8 тис. осіб), Жиліна (87,8 тис. осіб), Нітра (87,3 тис. осіб).

Братислава — одна з наймолодших столиць Європи. Столицею незалежної Словаччини вона стала 1993 р. Це найбільше місто країни, де на площі 367,5 км2 проживає майже 550 тис. осіб. Місто розташоване на обох берегах Дунаю. Більша частина міста знаходиться в низовині, решта розташована на лісистих пагорбах Малих Карпат, звідки й починається могутня дуга Карпатських гір.

Важливі віхи в історії Братислави: 1291 рік — надання прав вільного королівського міста та період 1563-1830 рр., коли Братислава була коронаційним містом Угорського королівства. Історичний центр міста, де знаходиться майже 300 архітектурних пам'яток, був свідком коронації 11 монархів (у тому числі імператриці Марії Терезії) та 8 королев. Власне, саме в період правління Марії Терезії (1741-1780 рр.) Братислава переживала свій архітектурний, соціальний та культурний підйом. Імператриця із задоволенням відвідувала місто у супроводі аристократів, які будували тут пишні палаци в стилі рококо та класицизму. Один з них — палац Грасалковича, який зараз є резиденцією президента Словацької Республіки.

Словаччина — країна неймовірних природних контрастів: гірські масиви Високих (Герлаховський Штіт, 2655 м) та Низьких Татр (вершина Дамбер, 2045 м), кратери вимерлих вулканів, незвичайної краси підземні печери, водоспади та термальні джерела. Країна має 200 туристичих центрів, де є все для активного відпочинку як взимку, так і літом.

Унікальними рахуються печери Словаччини. Станом на 2009 р. дванадцять печер національного парку Словацький Карст є відкритими для відвідувачів. Найбільш відомими є Доміца, Ясовська печера, Охтинська арагонтова та Гомбасецька печери. Красногорську печеру можна оглянути тільки у супроводі спелеолога. Тут знаходиться травертинова колона заввишки 32,6 м, найбільша в світі споміж подібних утворень, яка внесена у книгу рекордів Гінеса.

Мінеральні джерела та термальні води давно зробили Словаччину відомим курортом. Пієштяни, міжнародний центр з лікування хвороб опорно-рухової системи, артритів та захворювань центральної нервової системи, має 12 джерел середньомінералізованої, сульфатно-бікарбонатної, кальцієво-натрієвої води. Пієштянські сірчані грязі належать да найбільш якісних пелоїдів у світі.

Найдавніший в Словаччині курорт — у місті Бардейові, його лікувальна вода згадується вперше 1247 р. А 1505 р. при джерелах були побудовані 6 кабін для купання. Курорт відвідували монархи — імператриця Марія-Луїза, російський цар Олександр, імператриця Єлизавета, дружина Франца Йозефа І (Сісі). Модернізація почалася на Бардейовському курорті в 60-ті рр. ХХ ст. Тоді була утворена бальнеолікарня з критим басейном, новими санаторіями та готелями. Десять бікарбонатно-хлоридних, натрієвих, вуглекислих холодних лікувальних джерел застосовуються для питтєвих курсів лікування, інгаляцій та водолікування при порушеннях обміну речовин, хворобах системи травлення, сечового міхура та ниркових хворобах.

Наймолодший і найтепліший курорт Словаччини — місто Дудинце — розташований на схилах Крупинської улоговини. Він бере свій початок з 1951 р., коли був побудований перший санаторій з ваннами. Холодні та прохолодні бікарбонатно-хлористі, натрієво-кальцієві, вуглекислі мінеральні води застосовуються в Дудинцях для лікування ревматизму, хвороби Бехтерева, нервових хвороб та серцево-судинних захворювань. За унікальним хімічним складом та впливом на здоров'я фахівці порівнюють воду в Дудинцях з водами французського курорту Віші.

Цікавим для туристів є гірськорудне містечко Банска Штявниця з його унікальною гірськорудною гідрогосподарською системою (це 60 штучних водоймищ, з’єднаних арками та водяними штольнями, які вирито під містом на декілька кілометрів на 17 поверхах, глибиною 900 м). Банску Штявницю називають срібним містом завдяки видобутку срібла та добробуту його жителів. Тільки 1740 р. тут було видобуто майже 23 000 кг срібла та 600 кг золота. Доказом багатства міста та його мешканців є наявність 215 національних культурних пам'яток, а також існування одразу двох замків в межах одного міста та наявність двох пізньороманських базилік, які знаходяться майже поруч. Розвиток гірської справи в Банской Штявниці, третього за розміром міста в Угорщині у XVIII ст., підтверджено рішенням Маріі Терезії про заснування тут 1762 р. Гірської Академії, першого в світі вищого технічного навчального закладу. Сьогодні гірська справа тут є лише туристичною принадою. Біля водоймищ, які зберіглися на Штявницьких пагорбах, є туристичні тропи. Під землею знаходиться лабіринт шахт та штолень з гірськими механізмами, а на поверхні знаходяться будівничі та технічні пам’ятки. Гірський музей під відкритим небом організовує огляд та спускання в шахти.

Історичні джерела повідомляють, що в минулому в Словаччині було близько 300 замків. На сучасних картах їх відмічено 168, при чому 109 є національними культурними пам'ятками. Одним із найбільших замкових комплексів у Словаччині є Тренчанський град (замок). Це комплекс палаців (палац Запольї, палац Барбори, палац Людовіка) та башта Матуша Чака із товщиною стін біля 4 м. У приміщеннях замку розміщені експозиції Тренчанського музею, в тому числі і родова портретна галерея Іллєшгазі, колишніх власників замку. Крім того, унікальною цікавинкою є величезні підземні приміщення ренесансної фортифікаційної споруди — замку Червени Камінь (найбільше з них має 70 м у довжину та висотою 9 м). Раритетом замку є аптека «Золотий Орел» (XVII ст.), а також картинна галерея з портретами Марії Терезії, Франца Лотаринзького та інших представників аристократичних родів. Сьогодні в інтер'єрах замку розташовані тематичні експозиції Словацького національного музею. Серед них — рідкісна колекція меблів, східних килимів, кераміки, порцеляни та зброї.

Не менш цікавим є унікальний комплекс Спішський град — один з найбільших замкових комплексів у центральній Європі, а також пам'ятки в його околицях — Спішське Підграддя, Спішський Капітул та храм Святого Духа в селі Жегре. Цей комплекс дивовижно зберігся у цілісному вигляді, що зустрічається дуже рідко. Він складається з великої феодальної садиби разом із містечком – посадом, навпроти якого знаходиться укріпленний пункт церковної управи. Він знаходиться на відстані 19 км від міста Левоча. Замок можна оглянути зі сторони селища Годковці недалеко від села Жегра. На відстані 6 км від нього знаходиться Спішський Капітул.

Оравський град (замок) розташований на важливій магістралі з Польщі через Словаччину в Австрію та Угорщину. Це неймовірний витвір середньовічних майстрів височіє над річкою Орява на висоті 112 м і є головною туристичною принадою Орави. Тепер у замку знаходиться один з найдавніших музеїв Словаччини.

Сім пам'яток Словаччини включені у світову спадщину:

  • Історичний центр міста Банська Штявниця
  • Історичний центр міста Бардейов
  • Спішський Град, місто Левоча і пов'язані з ним пам'ятки, Пряшівський край
  • Село Влколінець, місто Ружомберок
  • Парк Словацький Карст, біля міста Рожнява
  • Букові праліси Карпат (резервації Гавешова, Рожок, Стужиця, спільно з Україною)
  • Дерев'яні церкви словацьких Карпат