Берегівський район

Розташований у південно-західній частині Закарпатської області у межах Закарпатської низовини, тож поверхня району має переважно рівнинний рельєф, який на сході переходить в масиви Карпат, у районі Берегового теж є окремі невеликі підвищення. Територією протікають річки Тиса, Боржава, Верке (Вирка). На місці великого болота Чорний Мочар, осушення якого почалося ще у 1878 р., розташований каскад водосховищ і ставків, де розводять коропа, карася, білого амура.

Берегівщина— єдиний район Закарпаття, де так багато свердловин з гарячою мінеральною водою, насиченою залізом. Вчені пов’язують з тим, що саме ця місцевість є сейсмічною зоною. Тут, як у найтеплішій точці області, дуже часто відбуваються активні підземні процеси: пласти рухаються, спричиняючи утворення гарячих гейзерів. Сьогодні розвіданими є сім свердловин, але тільки на двох з них побудовано басейни. В Береговому — термальні джерела кремнієво-азото-вуглекисло-хлоридно-натрієвих вод високої мінералізації, аналоги яких зустрічаються на Камчатці, Сахаліні, Ісландії та Новій Зеландії. За своїм складом термальні води біля села Косонь відносяться до високотермальних хлоридно-натрієвих вод середньої мінералізації. Вона схожа з водою всесвітньо відомого санаторію «Гайдусобосло» в Угорщині.

Районий вкритий густою сіткою автомобільних доріг. По території району також проходить залізнична лінія Чоп-Батьово-Виноградів.

На півдні і південному заході району проходить кордон України з Угорщиною.

Районний центр — місто Берегове.

Територія району заселена з давніх-давен. Знайдено багато стоянок, найдавніші з них мають вік понад 12 тис. До приходу угорських племен у Х ст. територія була заселена слов'янськими племенами. Угорцями було засновано багато нових укріплених поселен, серед яких — у ХІ ст. Лампертсас, який пізніше одержав назву Берегсас (тепер Берегове). У 1241 році територію району спустошили орди хана Батия. На початку ХVІІІ ст. Берегівщина була одним з центрів визвольної війни угорців під проводом Ференца ІІ Ракоці проти Габсбургів. Після розгрому повстання в 1711 році місто стає власністю австрійського графа Шенборна — Бухгейма. Основним заняттям населення в ті часи було землеробство та виноградарство. Після першої світової війни територія району, як і Закарпаття ввійшла до складу Чехословаччини. В 1937 році угорські війська захопили територію Берегівського району. У жовтні 1944 року радянські війська визволили територію району. В 1946 році був утворений Берегівський округ з центром в Берегові. В 1953 році утворений Берегівський район.

На Берегівщині дотепер зберігаються традиційні народні промисли: гончарство (м. Берегове) та художня обробка дерева (м. Берегове, с. Вари). Щорічно проводяться: фестиваль «Берегівські дні», фестиваль вина, осінній фестиваль «Золота осінь», виноградні та яблучні бали.

Найбільше Берегівщина славиться своїми винами. Місцеві винороби стверджують, що тут найсприятливіші ґрунти та мікроклімат для вирощування винограду. Ще у 1342 р. угорський король наказав мешканцям Берегового (тоді Лампертсас) доставляти щороку до Мукачевого 10 бочок вина. Часто траплялося, що у неврожайні роки винороби всесвітньовідомого Токайського регіону закуповували вина на Берегівщині. На першій виставці вина у 1880 р., що відбувалася в м. Кошице (тепер Словаччина), берегівські винороби були нагороджені трьома золотими та п’ятнадцятьма срібними медалями. У сучасних місцевих ресторанах і зелених садибах, крім вин, вас почастують ще й паленкою — місцевою горілкою, часто фруктовою.

Берегівщина — один із небагатьох регіонів України, де збереглося чимало пізньороманських і готичних пам’яток архітектури, практично не змінених пізнішими перебудовами.

Більшість населення — угорці (67,7%), тому, подорожуючи Берегівщиною, ви можете опинитися у своєрідному закордонні. Тут переважає угорське мовне середовище, традиції, архітектура. Запасіться угорським розмовником — він обов’язково стане вам у пригоді для того, щоб купити що-небудь, замовити страви у ресторані, запитати дорогу або просто прочитати напис на табличці чи вуличному знаку.

Варто відвідати:
  • Ансамбль споруд "Графського двору": палац князя Г. Бетлена, каретна і зерносховище, стайні (1629 р.) — м. Берегово вул. Г. Бетлена, 1
  • Костел (ХІІІ-ХV ст.) — м. Берегово, вул. Шандора Петефі, 30
  • Костел (ХІІІ-ХІХ ст.) — м. Берегово, вул. Тиноди
  • Костел (ХІV ст.) у с. Добросілля
  • Костел (ХІІІ-ХІV ст.) у с. Зміївка
  • Руїни замку (ХІІ-ХІІІ ст.) у с. Квасове
  • Руїни костелу Йоана Хрестителя (1117 р.-ХVІ ст.) у с. Мужієве
  • Реформаторська церква з дзвіницею (1753 р.) у с. Четове
 Важлива інформація:
Фотогалерея
 Костел Серця Ісуса (ХІV ст., перебудований 1657), с. Бене  Костел Івана Хрестителя (XIII-XIV ст.), с. Кідьош  Костел Івана Хрестителя (XIII-XIV ст.), фрагмент, с. Кідьош  Вхідні двері костелу Івана Хрестителя (XIII-XIV ст.), с. Кідьош  Дзвіниця костелу Івана Хрестителя (XIII-XIV ст.), с. Кідьош  Руїни Домініканського костелу (1117 р., перебудова XVI ст.), с. Мужієво  Римо-католицький костел Св. Анни (ХV ст.), с. Оросієво  Римо-католицький костел Св. Анни, с. Оросієво  Реформатська церква (ХV ст.), с. Оросієво  Католицький храм Святого Духа (1998-2001), с. Четфалва  Реформатська церква з дерев’яною дзвіницею (1753), с. Четфалва  Реформатський костел (XIV ст.), с. Боржава
Готелі, хостели, кемпінги, бази відпочинку, санаторії
Садиби, приватні помешкання
Ресторани, кав'ярні, дегустації
Оздоровлення, спа, cауни, басейни
Музеї
Дозвілля, екскурсії, активний відпочинок
Транспортні послуги
Розваги
Варто відвідати