Рахів

Рахів — районний центр, який лежить у мальовничій улоговині вздовж річки Тиси між гірськими хребтами. З півночі його обіймають Привододільні Ґорґани, на заході височіє Свидовець, на північному сході — Чорногірський хребет, а з півдня наступають Рахівські гори. Це найвисокогірніше місто, середня висота — 820 м над р. м. Рахів також "рекордсмен" у номінації найбільшого перепаду висот між вулицями, який сягає 600 м — найнижча вулиця розміщена на вистоті 400 м, найвища — 1000 м.

За офіційною версією, Рахів засновано у 1447 р. на перехресті шляхів з Галичини та Буковини до Румунії й Угорщини. Вже тоді місто мало власну печатку і герб, належало до володінь угорських королів. За однією з версій, назва походить від слова «рахувати», оскільки купці, зупиняючись тут, перераховували гроші. Одними з перших поселенців Рахова, напевне, були гуцули з Прикарпаття — Мельничуки, Ворохти й інші. Селяни займалися вівчарством, рибальством, полюванням, бджільництвом. Жили в курних хатах-колибах, згодом будували гуцульські хати-гражди.

У межах міста Рахова знаходиться 14 слабо- і маломінералізованих джерел мінеральних вод типу нарзан, дебет яких складає від 30 до 90 кубічних метрів на добу. За даними відомого дослідника мінеральних вод Закарпаття, доктора медичних наук, професора М. Д. Торохтіна, води рахівських мінеральних джерел можна використовувати при лікуванні органів травлення та кровообігу.

Сьогодні Рахів — невелике місто з населенням близько 16 тисяч осіб та достатньо розвиненою туристичною інфраструктурою — готелі та приватний сектор, ресторани та кав'ярні, витяги, продовольчі магазини, кілька СТО та АЗС.

Загалом, Рахів придатний як для зимового активного відпочинку, так і для літнього. Карпатським біосферним заповідником, офіс якого розташований саме тут, розроблено кілька цікавих екотуристичних маршрутів.

Щороку у вересні в Рахові проходить відомий Фестиваль бринзи.