Водиця

Водиця — село у Рахівському районі, належить до Великобичківської селищної громади. Географічно село розташоване на заході Рахівського району, за 50 км від районного центру Рахів. На схід від обласного центру міста Ужгород на відстані 190 кілометрів, 15 кілометрів від смт Великий Бичків.

Селом протікає річка А́пшиця, права притока Тиси, яка бере початок на південних схилах гори Апецька. Над верхів’ям річки Апшиця розгорнулась полонина Апецька, висота якої 1511 метрів над рівнем моря.

Населення складає 1882 особи (станом на 2001 рік).

Назва річки Апшиця походить від румунського слова «апа» — вода. Такою ж була і перша назва села Апшиця (до 1948 року). В 1948 році радянська влада змінила назви багатьох сіл і міст Закарпаття. Таким чином, села і міста були перейменовані з румунських або угорських назв на українські. Село Апшиця було перейменовано з румунської мови на українську, тобто Апшиця — Водиця). Під час одержання українською державою статусу незалежності містам і селам поверталися перші назви. Проте громадяни села вирішили залишити назву села теперішню — Водиця, виходячи з того, що в селі проживають лише українці, а (румуни мають своє окреме село Плаюць) тому не було підстав для образ з боку румунської національності. Але назви урочищ, гір так і носять румунські назви.

Село вперше у письмових джерелах згадується у XVI столітті. За відомими даними в 1751 році тут проживало лише 26 осіб. А взагалі першими відомостями про виникнення села Водиця є усні народні перекази та легенди і існує їх чимало.

Історично доведено, що всі назви навколишніх урочищ, гір та річок мають назви румунського походження. Існує версія, що тут проживали племена даків (в І – ІІ ст. до н.е. та І –ІІ ст. н.е.). Римські легіонери цю територію захопити не змогли через сильний опір даків та важкодоступні лісові перевали. Назви природніх об'єктів Мараморощини загалом походять від дакійських племен.

Після закінчення першої світової війни Закарпаття ввійшло до складу Чехословаччини. У цей час у с. Водиця була збудована автомобільна дорога, а також залізнична вузькоколійна дорога із смт. Великий Бичків через присілок Тьовшаг до села Водиця, по залізниці перевозили ліс із Водиці у Великий Бичків, який почали вирубувати в різних урочищах навколо села. Це дало змогу частині селян влаштуватися на роботу по лісорозробках.

Освіта в селі Водиця бере свої початки лише з 1932 року — в селі було відкрито школу, в якій могли навчатись не лише діти, а й доросла молодь, яка повинна була навчитися читати і писати.

В селі Водиця є одна релігійна громада — православна Вознесенська церква.

В селі розвинуті такі народні промисли як ткацька справа, вишивка, різьба по дереву, лозоплетіння. В ткацькій справі переважає румунський колорит, у вишивці більш українського.

На початку села розташоване мінеральне джерело типу сірководних, яке використовували жителі села для лікування ще з початку ХІХ століття.

Чим зайнятись у Водиці:
  1. Оглянути село, прокатавшись на велосипеді.
  2. Взяти участь у найколоритнішому різдвяному звичаї на Закарпатті — коляді бетлегемів.
  3. Послухати легенди про походження села від місцевих старожилів.
  4. Відвідати краєзнавчий куток „Музейні експонати нашого села” (музею на територрії села немає, тому ознайомитись з народним мистецтвом та культурою можна на виставці старовинних експонатів у місцевій бібліотеці).
  5. Піднятись на гору Апецьку.
  6. Влаштувати кінну прогулянку до каскаду водоспадів Кобилецький Гук.
  7. Порибалити.
Садиби, приватні помешкання