Тячів

Місто розташоване у Хустській Мармароській котловині, на правому березі р. Тиса, 136 км на південний схід від Ужгорода.

Українською — Тячів, Тячево; російською — Тячев; угорською — Tecso; чеською — Tiacevo (Tjacevo), Tacovo, Tjacev; румунською — Teceu, Teceu Mare; німецькою — Groß-Teutschenau; мовою ідиш — Тейч. Первинну назву міста не встановлено. У документах різних історичних часів трапляється: Thechew (1336 р.), Techew (1406 р.), Teczyo (1453 р.), Thewche (1459 р.), Tetso (1851 р.). Знаходили й інші назви: Tetz, Tehez, Tetzo, Tyacsiv, Tyacsevo, Tecsev.

Згідно з археологічними даними територія міста була заселена ще у III ст. до н. е. Вперше Тячів згадується 1329 р. у грамоті угорського короля Карла І, де місто разом з Хустом, Вишковом, Довгим Полем та Сігетом було віднесено до королівських міст з наданням привілеїв. Ці коронні міста звільнялися від грошових та натуральних поборів для місцевих феодалів, натомість мали сплачувати податок у королівську казну.

Пізніше, у 1406 р. і 1453 р., королівські грамоти знову засвідчили приналежність Тячева до коронних міст і підтвердили вольності його жителів. У 1551 р. населення міста одержало право вільно користуватися землею, випасати худобу у королівських лісах, ловити рибу, вести безмитну торгівлю.

На початку XVIII ст. тячівці брали участь у визвольній антигабсбурзькій війні (1703-1711 рр.). Після поразки куруців (повстанців) Тячів втратив свої привілеї і був переведений у розряд "селянських" містечок.

Поблизу Тячева діяли гуцульські опришківські загони, очолювані І. Пинтею, І. Пискливим, Ф. Бойком та В. Микуляком.

Упродовж тривалого часу в Тячеві працював відомий угорський художник Шімон Голлоші — керівник Мюнхенської художньої школи. З 1914 року він проживав тут постійно, облаштував майстерню на березі Тиси і написав декілька картин, які у наш час експонуються в Національній галереї Будапешта. В центрі міста у 1992 р. встановлено бронзове погруддя митця.

У кінці лютого 1919 р. в Тячеві була встановлена радянська влада, але вже у другій половині квітня місто захопили румунські війська. Після 10 вересня 1919 р. згідно з Сен-Жерменською конференцією Підкарпатська Русь відійшла до складу Чехословацької республіки на правах автономії, тож у Тячеві владу перейняла чеська адміністрація.

У місті в 1910-1939  рр. жив і працював закарпатський письменник і педагог Олександр Маркуш. Він писав підручники та читанки для русинських шкіл, редагував молодіжний журнал "Наш рідний край".

У жовтні 1944 р. до Тячева вступили радянські війська, а в 1945 р. район, як і все Закарпаття, був приєднаний до України.

Тячів часто потерпав не лише від зміни влади, але й від повеней. Найбільші з них траплялися 1913 р., 1937 р. і 1970 р. Відмітку рівня води під час останньої можна побачити на пам’ятнику Лайошу Кошуту.

Варто відвідати
  • Реформатський костел (XIII-XVIII ст.), вул. Незалежності, 29
  • Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1889), вул. Л. Кошута, 91
  • Римокатолицький костел cв. Стефана (1780), вул. Незалежності, 27
Важлива інформація:
СлужбаАдресаТелефон
Тячівська районна радавул. Незалежності, 30+38 (03134) 3-28-20
Тячівська міська радавул. Т. Шевченка, 2+38 (03134) 3-30-58, 3-25-13
Телефонна довідка +38 (031) 991-09-11
Центральна районна лікарням. Тячів, вул. Нересенська, 48+38 (03134) 2-10-75
Цілодобові аптекивул. Нересенська, 27
вул. Нересенська, 48 (в районній лікарні)
 
 
Аптекивул. Незалежності, 36,
вул. Незалежності, 3
+38 (096) 252-16-85,
+38 (03134) 3-27-50
Поштавул. Незалежності, 28+38 (03134) 2-13-71
Гірська пошуково-рятувальна службасмт. Усть-Чорна, вул. Підгірна, 5+38 (03134) 7-64-83, +38 (097) 173-00-12
 
Фотогалерея
 Реформатський костел (XIII-XVIII ст.)  Реформатський костел (XIII-XVIII ст.)  Зліва направо: Римо-католицький костел Св. Стефана (1780), Реформатська фара (кін. XX ст.), Реформатський костел, вул. Незалежності  Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1889)  Пам'ятник Шімону Голлоші (1992)
Готелі, хостели, кемпінги, бази відпочинку, санаторії
Ресторани, кав'ярні, дегустації
Дозвілля, екскурсії, активний відпочинок
Автомобілістам