Солочин

Село розташоване за 7 км на північ від районного центру і залізничної станції Свалява на магістралі Чоп — Львів — Київ — Москва.

Розкинувся Солочин між горами Крехая на сході і Тесаник на заході. Висота місцевості — біля 340 м над рівнем моря.

Назва Солочин походить від слів "солоч" (сіль) та "солончак" (солончаковий грунт, якого є чимало на території села). Цей грунт насичений мінеральними водами: місцевість налічується 15 джерел, більша частина з яких розміщена на початку села.

Біля підніжжя гори Тесаник є джерело цілющої сірко-водневої води. В урочищі Біласовиця — джерело мінеральної води "Вовків квас" (за часів Австро-Угорщини і Чехії цією водою орудував єврей Вовк, звідки й залишилася згадана назва, що дещо раніше називалась "Панонія". Колись цю воду на місці розливали в пляшки і вивозили в Австрію, Мадярщину.

Мінеральна вода "Лужанська" в умовах санаторію "Квітка полонини" та "Кришталеве джерело" використовується для питного вживання, вуглекислих мінеральних ванн, кишкових промивань, інгаляцій та інших методів порожнинного введення. Медичні показання: хвороби оперованого шлунку, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки та жовчних шляхів, цукровий діабет легкого та середнього ступенів.

Заселення людей на території Солочина припадає ще до бронзового віку в період І-ІІ ст. до н. е. В історичних довідках поселення вперше згадане в 1430 р. як власність роду Другетів, вихідців з Італії. Перепис було проведено в селі в 1600 р. В цьому ж році тут поселився піп і два дяки.

Національно-визвольна війна 1703-1711 рр. під проводом трансільванського князя Ференці ІІ Ракоці також торкнулася знедоленого села: у загонах повстанців-куруців було чимало солочинців. Придушення повстання австрійським двором Габсбургів було жорстоким.

В 1791 р. побудована в селі дерев'яна церква в урочищі Мазанчиному. Кажуть, що вона згоріла у 1868 р. Тоді була збудована нова церква, яка стоїть тепер.

У 1772-1774 рр. проведена земельна урбаніальна реформа дала можливість одержати додаткові наділи землі. Граф Шенборн розділив урочища Біласовиці та Реформ. У 1857 р. в селі при церкві організована церковна школа. В 1905 р. цей навчальний заклад став державним в приватному будинку Бочко, а потім перейшов Михайлу Туряниці. Сучасна школа була зведена у 1935 р.