Місто Берегове (з угорської Beregszasz — Берегсас) розташоване біля підніжжя невисоких гір, схили яких засаджені виноградниками. Через місто протікає річка Верке, яку також називають каналом, оскільки вона з'єднує Боржаву та Латорицю. Відомий реформатський церковний письменник Папої Паріз Ференц (1649-1716) у своїй книзі "Dictionarium latino-hungaricum" написав, що до приходу угорців тут було поселення римлян під назвою Перігіум, однак науково підтвердити це припущення не вдалося.
Існує дві легенди щодо появи поселення на місці сучасного Берегового. За першою, пастух Сас, спостерігаючи за бійкою двох биків, побачив, що вони вибили копитами яму, де був скарб. На ці кошти розпочалося будівництво храму на березі річки, а нове поселення біля нього назвали Берегсасом. Інша версія, правдоподібніша, приписує честь заснування поселення в 1063 р. герцогові Ламперту — молодшому синові угорського короля Бейли. Цей маєток певний час носив ім'я засновника — Villa Lamperti або Лампертгаза. У 1141 р. до міста, яке потерпало від постійних набігів половців, король Гейза ІІ переселив з-над Рейну саксонців ("сасів"). З того часу воно називалося Лампертсас. Саме саксонці нібито започаткували в регіоні культуру вирощування виноградної лози, а також почали видобувати золото в Мужієві. У 1247 р. король Бейла IV надав поселенню статус королівського міста, а 1342 р. воно отримало магдебурзьке право. 1446 р. у місті виник перший в Закарпатті ремісничий цех шевців. Починаючи з 1504 р., місто в документах називали Берегсас, оскільки ще у 1271 р. воно стало адміністративним центром комітату Берег (до цього центром було село Береги).
Місто відігравало велику роль у визвольній антигабсбурзькій війні князя Ференца ІІ Ракоці. 22 травня 1703 р. на центральній площі Берегсаса Томаш Есе розгорнув знамено повстання. У 1880 р. Берегсас постраждав від сильної пожежі — згоріла більша частина будинків. Лише завдяки родині лікаря Ліннера, яка взяла великі позики в банках під заставу своїх виноградників, місто було відбудоване й набуло того зовнішнього вигляду, яким його можна бачити сьогодні.
Упродовж 1919-1938 рр. місто перебувало у складі Чехословаччини, тоді ж воно вперше дістало свою слов'янізовану назву "Берегове".
Сучасне Берегове (хоча місцеві жителі й далі називають його Берегсас) заслуговує на цілоденну прогулянку. Тут можна оглянути архітектурні й історичні пам'ятки, продегустувати вино та спробувати страви угорської кухні в одному з багатьох ресторанів чи кафе.
Популярністю користуються також місцеві термальні джерела кремнієво-азото-вуглекисло-хлоридно-натрієвих вод високої мінералізації. Аналоги зустрічаються на Камчатці, Сахаліні, Ісландії та у Новій Зеландії. Температура води берегівського басейну-купальні ніколи не опускається нижче 36 градусів, а мінеральна вода надходить у нього зі свердловини глибиною 1680 м. Ця вода добре впливає на здоров'я людей зі серцево-судинними недугами, варикозом, артритом, остеохондрозом, захворюваннями нервової системи. Допомагає вилікуватися від наслідків травм кісткової тканини, м'язів та сухожиль. Вода білого кольору, непрозора, солона на смак.
Берегівський туристичний інформаційний центр