Площа Ринок — центр громадського та торгового життя середньовічного Львова. Забудовували це місце німецькі ремісники, і площа отримала назву "Ринг" (замкнутий простір, коло). У місцевій вимові це слово трансформувалося в "Ринок". Площа — це майже квадрат розміром 142х129 м. Його утворюють 44 кам'яниці та ратуша посередині. Це будівлі різного віку, хоча загалом архітектурний образ площі був сформований в епоху Відродження, коли панівним архітектурним стилем був ренесанс. Починаючи з 1975 року, весь ансамбль площі та найближчі вулички входять до складу державного історико-архітектурного заповідника. 1998 року територія середньовічного Львова, включаючи і площу Ринок, була включена до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Ратуша побудована в 1827-1835 рр. в стилі класицизм за проектом Ю. Маркля і Ф. Трешера. Вона має 156 кімнат і 9 залів. Біля головного входу — фігури левів з гербом міста на щитах (скульптор — Є. Дзиндра). Великий герб Львова вмонтований на фронтоні головного фасаду в 1994 р. Вежа Ратуші має висоту 65 м. Зараз на неї можна піднятися й оглянути панораму міста, зблизька побачити механізм великого ратушного годинника, виготовленого на фабриці В. Штиля під Віднем більше ніж 150 років тому. (Вартість вхідного квитка —15 грн.)

Більше ніж 200 років прикрашають кути площі чотири фонтани з фігурами Амфітріти, Діани, Нептуна та Адоніса, виконані Гартманом Вітвером на поч. XIX століття.

Східну сторону площі розпочинає кутовий будинок за номером 2 — колишній палац Бандінеллі. На початку XX ст. будинок став власністю купця з Італїї, Роберто Бандінеллі. Він організував в будинку пошту для всіх громадян міста. З 1629 року львівські поштові кур'єри раз на тиждень саме звідси забирали і сюди доставляли кореспонденцію для львів'ян з різних куточків Європи. Сьогодні на першому поверсі будинку — одного з кращих зразків пізнього ренесансу Львові розміщений музей пошти.

Будинок під номером 4 мав кілька назв. Найбільш відомі — "будинок Лоренцовича" (кін. XVI ст.), бо саме Ян Лоренцович відкрив одну з перших аптек Львова, та — "кам'яниця Докторовська", від доктора Мартина Анчевського (XVIІ ст.), який встановив фігуру свого патрона св. Мартина над порталом фасаду. Сьогодні вживається назва "Чорна кам'яниця", що виникла в ХІХ ст. від потемнілого з часом каменю-вапняку. Діамантовий руст фасаду виконаний саме з нього. Це досконалий взірець львівського ренесансу, побудований в 1588-1589 рр. за проектом архітекторів Павла Римлянина та Петра Барбона. З 1929 р. тут відкрито експозицію Історичного музею.

Історичному музею належить і будинок під номером 6 — справжній палац, збудований тими ж архітекторами для львівського купця грецького походження Костянтина Корнякта 1580 року на місці двох готичних кам'яниць. Згодом будинок стає власністю магната Якуба Собеського, батька майбутнього короля Польщі Яна ІІІ. Цим пояснюється остання назва будинку — "Королівський палац". Внутрішній дворик будинку оточений з трьох сторін відкритою аркадою. Львів'яни називають його "Італійським" за схожість з ренесансними двориками Флоренції та Риму. Влітку тут працює кав'ярня, а вечорами бувають концерти класичної музики. (Вартість вхідних квитків: 2 грн, діти — 1 грн.)

З епохи ренесансу походить і будинок під номером 14 — "Венеційська кам'яниця". Будинок дістав свою назву від власника, венеційського консула і купця Антоніо Массарі. Саме на його замовлення архітектор Павло Щасливий 1589 року перебудував фасадну стіну, покривши її діамантовим рустом. Над порталом — лев св. Марка з розкритою книгою — герб Венеції. Дата "1600" вказує рік реставрації будинку. Сьогодні там розмістилася добре відома кнайпа "Криївка".

Будинок під номером 24 відбудований після пожежі 1527 року в ренесансних традиціях. Його кімнати пам'ятають важливі історичні події та знатних осіб. Саме тут, 1707 року, російський цар Петро І вручав делегації Ставропігійського братства грамоту безмитної торгівлі книгами на території Галичини. Цей будинок також належить історичному музею.