Закладене в 1597 р. на землях давньоруського поселення Винники неподалік древнього міста Щекотів (Щекотин, тепер село Глинсько). Засновником міста вважається Станіслав Жолкевський, коронний гетьман Речі Посполитої. Для розташування була вибрана зручна для оборони підвищена платформа, де перетиналися важливі торговельні шляхи Червоної Русі. У 1594-1606 рр. споруджено замок під керівництвом архітектора Павла Щасливого, а в 1676 р. його було перебудовано під резиденцію короля Яна ІІІ Собеського. Біля замку облаштовано парк "Звіринець".
За версією багатьох істориків саме у Жовкві 1595 р. народився Богдан Хмельницький, батько якого перебував у той час на службі у С. Жолкевського. У 1603 р. місто отримало магдебурзьке право, що пожвавило розвиток торгівлі та ремесел. Найбільший розквіт припадає на другу половину ХVІІ ст. У Жовкві діяли п’ять церков, чотири костели, синагога. Працювали цехи ремісників, які славилися своїми гобеленами, зброєю, порцеляною, різьбярськими виробами. Найбільшу славу мали художники та іконописці малярського осередку.
У 1706-1707 рр. замок був резиденцією російського царя Петра І, якому, за однією з місцевих легенд, завдячує своєю назвою місцева річка Свиня. Меньшиков у стані сильного алкогольного сп’яніння впав у річку, за що цар назвав його свинею. Хоча історики мають прозаїчніші версії — спотворення давньої назви "звинна" та використання річки для миття свиней.
У кінці ХІХ ст., не маючи постійних власників, замок і місто почали занепадати, а під час Першої світової війни були спалені російськими військами. На картах 1951-1992 рр. Жовкву потрібно шукати як Нестеров. Цю назву вона дістала на честь відомого авіатора часів Першої світової війни Петра Нестерова, який першим у світі виконав "мертву петлю".
У 1994 р. Жовкві надано статус Державного історико-архітектурного заповідника — у місті нараховується 55 пам’яток світового, національного та регіонального значення.
Місто цілком заслуговує на окрему цілоденну екскурсію.