Бібрка — одне з найменших мiст України. Тут проживає близько 3,9 тис. осіб.
Вперше Бібрка згадується у Галицько-Волинському літописі під 1211 р. Там також згадується річка Бібрка, старовинне урочище Боберка (Бібрка), тобто місце, де були бобри. Історики згадують про героя Куликовської битви Боброка Волинського. Як вважає Леонтій Войтович, це був Дмитро, один з молодших синів литовського князя Коріята Михайла Гедиміновича. Дмитро Михайлович в Москві прийняв прізвисько Боброк-Волинський — це дало підстави дослідникам говорити про його володіння в Районі Бібрки. Між 1353-1366 рр. район річки Бібрка був у числі володінь, залежних від Любарта, васалом якого був Дмитро Михайлович. Можливо, що на цих землях засновано замок Боброк, який дав початок пізнішому місту Бібрка. У 1366 р. ці землі перейшли у залежність від польського короля.
Привілеєм короля Казимира IV у 1469 р. Бібрка отримала магдебурзьке право, за яким дозволено було влаштовувати ярмарок двічі на рік та раз на тиждень (тоді щовівторка) проводити торги. Привілей Сигізмунда II Августа підтвердив у 1569 р. надані права та дозволив проводити третій щорічний ярмарок і торги не лише щовівторка, а й щосуботи. Тепер базарний день у Бібрці — четвер. На гербі міста зображений на блакитному тлі золотий бобер із зеленою галузкою в зубах.
Пожежі, татарські набіги, козацькі та шведські війни спустошили місто. За ілюстрацією 1661 р. в місті залишилось лише 26 будинків. З 1790 р. місто дісталося графу Скарбку. Тоді було відкрито перші навчальні заклади: дворічну (тривіяльну) та трирічну (нормальну) школи.
На південний схід від міста височить пагорб із капличкою Пресвятої Покрови.
Після відступу зі Львова у листопаді-грудні 1918 р. в Бібрці перебувало командування Української Галицької Армії.
У 1939 р. Бібрка стала районним центром. У червні 1941 р. до місцевої тюрми енкаведисти зігнали заарештованих у місті та з навколишніх сіл: Романова, Гринева, Водник, Звенигорода, Глібович, Серник, Любешки. Всіх катували та помордували.
Від середньовіччя у місті зберігся оборонний костел (який зафундував у 1402 р. Завіша Чорний) із дзвіницею. Після війни в костелі влаштували спортзал, а потім взагалі залишили цю унікальну пам'ятку на руйнацію. Тепер костел Св. Миколая належить римо-католицькій громаді. При костелі діють два невеликі монастирі — згромадження сестер францисканок родини Марії та Товариства Св. Франциска Салезького.
У 1906 р. за проектом Василя Нагірного міщани збудували церкву. Раніше вона була названа на честь Богоявлення Господнього. Тепер це греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці.
У 1993 р. у Бібрці було збудовано православну церкву Вознесіння Господнього (УПЦ КП). Були там також дві муровані синагоги.
Довкола Бібрки багато гарних лісів, а за кілька кілометрів на схід, неподалік від сіл з "нагірнівськими" церквами Стрілки та Стоки, розташоване мальовниче озеро у Ріпищах.