Mykulychyn

Микуличин — низькогірний кліматичний курорт, розташований у долині річки Прута. Найдовше село в Україні, загальна протяжність — 44 км.

Землі, на яких розкинулося село, колись належали Галицькому князівству. Князь Данило Галицький ними нагородив князя Микулу. В середині XIII ст. в Карпатах було збудовано декілька сторожових постів, серед них і Микулин пост, який згодом став великим населеним пунктом.

За документами архіву перша писемна згадка про с. Микуличин відноситься до 1412 р.: в судовій справі Березовських, що розглядалася Галицьким гродським судом 1630 р., згаданий привілей короля Владислава, виданий у Львові 1412 р., де вказані границі володінь Березовських, в яких виступає гора Микулинка. В сумарії документів Коронної Метрики 1456-1765 рр. про границі королівських і приватних маєтків на території Галичини, міститься анотація підтвердної грамоти привілею Миколи Турецького 1515 р. на села Коломийського повіту поблизу Прута — Делятин, Ланчин, Саджаву, Турку та ін., серед яких виступає топонім "Микуличине поле"

У селі збереглися дерев'яні (здебільшого під бляхою) Троїцька церква з дзвіницею (1863).