Zhydachiv

Першу письмову згадку про місто Жидачів знайдено у "Повісті минулих літ" і датовано 1164 р., де воно згадується як Удеч (або Зудечів). Пов’язана ця згадка з великою повінню у Галичі, отже, Дністер виходив з берегів не лише через глобальне потепління.

Походження назви міста пов’язують з румунським словом "жудечу", що означає "право". Деякі історики припускають, що поселення заснували румунські колоністи, і тут відбувалися суди. В історичних документах зафіксовано близько 25 назв міста.
У 1393 р. місто отримало магдебурзьке право. На той час воно вже було одним із найбільших міст Галичини, центром торгівлі сіллю; мало замок, обнесений валом. Мешканці займалися землеробством та ремісництвом.

Перед Другою світовою війною в місті нараховувалося близько 4200 мешканців, з них — понад 1900 українців, 1290 поляків, 950 євреїв. Існували дрібні підприємства харчової промисловості, цегельні, кам’яні кар’єри, кузні, дизельна електростанція, майстерні кравців і шевців, була поширена приватна торгівля, розпочалося будівництво паперової фабрики. Діяли три синагоги, одна церква, один костел.

У 1951 р. введено в дію картонно-паперовий комбінат, який відомий усім жителям України завдяки туалетному паперу "Кохавинка". Назва ця походить від села Кохавина, якого вже не існує — у радянські часи його було приєднано до селища Hnizdychiv.

 Важлива інформація:
Photos
 Catholic church of the Assumption of the Virgin Mary (1602)
 The facade of the church
 The portal of the church
 Church of the Resurrection (1901) with the bell tower
 Church of the Resurrection (1901)
 The interior of the church of the Resurrection (1901)
Bed&breakfast
Sights