У першому залі експозиції музею репрезентовано ранню творчість О. Новаківського — періоду його навчання у Краківській академії мистецтв (1892-1900) та десятиліття творчості у селі Могила під Краковом (1904-1913). До перших, ще студентських творів О. Новаківського належить показаний у цьому залі "Автопортрет" (1898), де художник зобразив себе молодшим чоловіком, сповненим енергії та душевних сил. У погляді його прочитується незалежність вольової, бунтарської вдачі. Портрет витриманий у строгій, вохристо-коричневій гамі барв, яка вигідно відтінює осяяне світлом обличчя художника та білизну його комірця, що оживляє колорит і надає портретові благородної тональності. Показані поруч пленерні етюди "Пейзаж з човном. Соколівка" 1897 р., "Зранене серце" (п-т Л. Гогульської), І900 р. та інші виконані в темпераментній живописній манері, сяють чистотою і свіжістю барв, зраджуючи захоплення молодого художника імпресіоністичним живописом.
Серед ранніх творів митця інтригуючим змістом та віртуозністю малярського виконання відзначається композиція "Втрачені надії" ("Визволення" І903-1908 рр.). Твір цей має виразно іншомовний, символіко-алегоричний зміст. Художник зобразив тут себе і свою наречену Анну-Марію в момент розпачу над домовиною дитини, свідомо звернувшись до уявної ситуації, в якій найповніше розкривається велич і трагізм людського призначення. Зламана горем Анна-Марія творить смислову антитезу (контраст) вольовій постаті самого художника, що зображений із рішучим жестом стиснутої у відчаї кисті руки і поглядом, зверненим до глядача, сповненим болю, резиґнації і водночас — незламної волі до життя. Рішучістю цієї пози художник стверджує духовну силу творчої особистості, її перемогу і духовний злет (шопенгауерівський мотив "визволення") над драглою життя та ударами долі.
Масштабністю суспільно-патріотичної думки відзначається інший твір того часу — "Пробудження" (І9І4 р.). В образі юної крилатої дівчини, яка потягується після сну на тлі мотиву Розп'яття, художник втілює свої пророчі роздуми над долею України, яка пробуджується від духовного сну та вікового поневолення до національної самосвідомості і боротьби за свободу. Мотив Розп'яття у тлі символізує драматизм історичної долі українського народу і водночас ніби натякає на його Божественне заступництво.
Зрілий львівський період творчості О. Новаківського (19ІЗ-І935) представлений у другому залі. До числа кращих творів у цьому залі належать два монументальні, овальної форми панно — "Мистецтво" та "Наука" (19І4-І9І8), виконані художником на замовлення Музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові. В основі їх композиції — монументальний алегоричний образ матері-України, яка надихає своїх діток до навчання та творчості. Ці панно були новим словом в українському мистецтві початку ХX століття. Вони ніби дихали відлунням могутньої пластики Сивілл Мікеланжело на плафоні Сикстинської капелли, пульсували потужною сецесійною ритмікою ліній і контурів та сяяли декоративною звучністю чистих кольорів, вражаючи сучасників монументальністю і силою алегоричного втілення патріотичної ідеї.
Шедевром пізньої зрілої творчості О. Новаківського є його відомий твір "Довбуш — володар гір" (19З1). В образі легендарного народного месника Гуцульщини художник звеличує нескорений, волелюбний дух українського народу, виражаючи одночасно характерну для настроїв тогочасного галицького суспільства ностальгію за сильною особистистю, здатною бути лідером, володарем на своїй землі. У цій композиції виразно прочитуються особливості пізнього експресіоністичного почерку Новаківського періоду кінця І920-І930 років, коли у його творах з'являється потужна динаміка нервового мазка, містичне горіння гарячих, чистих інтенсивних барв, напружена пульсація тремтливих, ковзаючих контурних ліній, що ніби несуть у собі енергію великого душевного горіння митця.
Сповненою драматизму сповіддю художника перед майбутніми поколіннями є його останній "Автопортрет з букетом квітів" (1933). Художник постає в цьому творі як справді героїчна, прометейська особистість, яка у своїй долі концентрує всю гіркоту і драму людської екзистенції, виборюючи для людей високі ідеали краси і добра. Показані на експозиції музею натхненні сяючі яскравими барвами полотна О. Новаківського репрезентують творчість художника як винятково коштовне, самобутнє явище не тільки української, але й світової мистецької культури XX ст.