Любити Львів, ненавидіти Львів,
Покидати, повертатись до Львова, милуватися Львовом,
Заблукати у Львові, закохатись у Львові, померти під Львовом,
Гукнути перед смертю — гей Львове, я ще живий!
Юрко Іздрик

Чому саме Львів? Це цілком зрозуміле запитання ставить перед собою кожен, хто робить вибір на користь нашого міста. Запитання одне, проте відповідей багато. Так само, як багато подій, вражень та почуттів, що гарантовано отримає кожен відвідувач чи ж ті, хто все частіше обирають Львів як місце постійного проживання.

Отож, як і коли б ви не прибули до Львова, калейдоскоп подій та вражень, котрий забезпечують його мешканці, і таємнича, майже містична атмосфера вулиць і закапелків гарантовані. Серед своїх сусідів у Центральній та Східній Європі Львів залишається містом, де ще видно минуле, але вже добре помітно й майбутнє. А майже всі, хто вже хоча б коротко відвідав місто, твердять про його своєрідну ДУШУ.

І це справжнє чудо. Адже варто пригадати, що ще порівняно недавно, якихось два-три десятка років тому, ця перлина європейської цивілізації, що знаходиться лише за 80 км від кордону Європейського Союзу, була закритою для іноземців. Тому по той бік залізної завіси скоріш можна було почути не запитання "чому Львів?", а радше "де це Львів?" Часи імперії вже у минулому, однак і зараз актуальною є оповідка з початку ХХ ст., котра каже, що, коли на львівському вокзалі зустрічаються поїзди з Парижу та Москви, їхні пасажири, дивлячись у вікно, зітхають. "Нарешті я на Сході", — промовляє француз. "От я й на Заході", — проголошує росіянин.

Саме це і є головна візитна картка Львова — міста великих відкриттів та безмежних можливостей, де пахощі таємничого Сходу і звуки романтичного Заходу переплітаються із експресією Півдня і флегматичним спокоєм Півночі. Саме так і писав у своїх спогадах про Львів мандрівник і поет Себастьян Кльонович, коли твердив, що, "здається, всі скарби світу звозять у це прикордонне місто сани півночі та кораблі океану".

Пам'ятаючи часи українських князів, польських королів, австрійських монархів та радянських правителів, у Львові досі розмовляють різними мовами, моляться в різних храмах, жваво дискутують про політику в центрі міста. Але водночас, його мешканці полюбляють спільно виконувати таємничий ритуал під назвою "ходити на каву", вболівають та грають у футбол та, як тільки настане глибока осінь, нарікають на погоду. Отож, під час перебування у Львові вас ані на мить не полишить відчуття, що он там, за рогом наступного будинку, таки чекатиме несподіванка, котру можна порівняти лише з відкриттям Нового Світу.

770 років "офіційної" історії залишили помітний слід в архітектурному обличчі Львова. На вас чекають майже всі відомі архітектурні стилі та напрямки. Місто-музей, де під відкритим небом стоїть кількасот фантастичних кам'яниць, любить, щоб ним милувались та захоплювались. Тут історія та сьогодення продовжують реально жити, а офісні приміщення ще не витіснили пересічних людей, котрі власне і роблять старе місто живим. Тут ви відчуєте автентичні звуки, мелодії, врешті навіть запахи. Все тут живе і справжнє. Зробивши не більше, ніж сто кроків, ви, наче у далекому Єрусалимі, потрапите з вірменської дільниці в католицьку, звідти — у православну і, нарешті, у тісний та загадковий мікросвіт єврейської вулиці. Три християнських метрополії — православна, католицька та вірменська ось уже майже сім століть щодня закликають вірних на молитву перегукуванням дзвонів з висоти дзвіниць храмів. Побожність мешканців спонукає їх до толерантності та намагання зрозуміти іншу культуру.

А ще це місто дало світові велику кількість знаменитих винаходів та видатних персон. Тут постала перша у світі гасова лампа, хокейна маска, проводились міжнародні перегони на дорозі з трамвайною колією, виконали першу вдалу хірургічну операцію на виразку шлунку. І де ж, як не у Львові, міг народитись Леопольд фон Захер Мазох, від літературних творів якого лікарі і виводять термін "мазохізм".

Про все це вам обов'язково розкажуть у безкоштовному екскурсійному трамваї, чи на ринку-торговиці, чи у каварні чи зрештою просто на вулиці. Бо львів'яни закохані в історію, адже вона є частиною їх щоденного життя. Тому мешканці так люблять шукати відповіді на своє сьогодення в минулому і розпачати, що зараз на вулицях міста вже не видно хутряних шапок єврейських цадиків, менше чути польську мову, а на горизонті не видно каравану купців зі Сходу. На жаль, війни та політичні негаразди ХХ ст. були більше милостиві до архітектури міста, аніж до його мешканців. Саме задля збереження решток неповторної атмосфери Львова для нащадків 1999 р. місто було прийнято до списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

Але місто може запропонувати вам не лише архітектурне багатство. Якщо ви волієте побачити та відчути традиційну сільську культуру мешканців Західної України, вам зовсім не обов'язково їхати далеко за межі Львова. Для цього варто відвідати Музей народної архітектури та побуту. Тут, майже в центрі міста, можна оглянути побут таких етнічних груп, як бойки, гуцули та лемки. Старі хати, церкви, школа та навіть міні-зоопарк до ваших послуг. А на вулицях міста попри зваби урбаністичного світу живе й культура українського міста. Її помітно не лише у традиційних вишитих сорочках городян, але й в розмірених заувагах таксистів, перемовинах продавців за лядами крамниць, посмішках офіціантів чи навіть поглядах поліцейських. Бо львів'яни люблять це місто, і себе в ньому. Тому й прагнуть щоб всі, хто сюди приїхав, назавжди розділили з ними радість від насолоди життя у Львові.

Львів'яни дуже дбають про свій вигляд. І то не лише за життя, але й по смерті. Міський некрополь - Личаків гарний за будь-якої погоди. Сорок гектарів терену, понад триста тисяч поховань і… сотні, тисячі дивовижних пам'ятників. Чи ж можна віднайти краще місце, де історія зупинилась так близько до нас? Спеціалісти кажуть, що кладовище у Львові має в Європі лише одного конкурента — знаменитий Пер Лашез в Парижі. Українці та поляки, євреї та німці, австрійці та росіяни, — всі вони знайшли вічний спочинок у цій землі. І часто на Личакові поряд поховані ті, хто за життя були непримиренними ворогами.

Проте Львів ретельно дбає і про своє майбутнє. Це ідеальне місце для навчання. Сьогодні у місті діють такі відомі та авторитетні у світі навчальні заклади як Національний університет ім. Івана Франка, Національний університет "Львівська Політехніка", Львівський Медичний Університет ім. Данила Галицького, Львівська Академія Мистецтв, Інститут Сухопутних військ та багато інших. Щодень у місті здобувають освіту близько 120 тис. молоді, значну частину з них становлять іноземці. Значна частина політиків та суспільних діячів України в минулому навчались у Львові чи були пов'язані з містом різноманітними контактами. Залишаючи місто, вони пишаються тим, що, можливо, кращі роки їх життя минули тут. На всіх континентах земної кулі є ті, хто завжди з радістю згадує час, проведений у Львові.

Львів — це гарне місце відпочинку. Добра екологічна ситуація, великі парки, близькість до Карпатських гір, залишки старовинних замків на відстані не далі, як сто кілометрів, — все це робить місто привабливим для тих, хто шукає втечі від метушні сучасного світу, прагне усамітнення та сентиментальної мандрівки. Якщо ж ви прихильник активного відпочинку, мало де в Україні можна знайти стільки стильних кав'ярень, нічних клубів, театрів, музеїв, художніх галерей та виставок. Спробуйте насолодитись життям у львівському стилі, і ви не пошкодуєте!

І наостанок. Прогулюючись над склепінням підземної річки Полтви проспектом Свободи, ви дійдете до будівлі знаменитої Опери, а вже звідти — на гору Високий Замок. Там, стоячи на місці давнього княжого граду і дивлячись на старий Львів з висоти пташиного лету, ви таки зрозумієте, чому численні гості називають це місто маленьким Віднем, Прагою чи Флоренцією, а справжні львів'яни воліють скромно, але влучно називати його Великим Львовом.

Автор тексту — Ігор Лильо