Городок

Місто Городок розташоване над річкою Верещицею за 25 км від Львова. Заселення цієї місцевості почалося ще в період Київської Русі. Вперше місто згадується у Галицько-Волинському літописі 1213 р. Пов’язана ця згадка із боротьбою руських князів Данила Галицького та Мстислава Удатного за землі Галицько-Волинського князівства, на які претендували польський король Лесько й угорський королевич Коломан.

Поселення виникло як традиційне укріплене давньоруське городище із системою земляних укріплень та валів у вигляді фортеці, оточеної природними смугами оборони — річкою, непрохідними болотами та ставами. У той час річка Верещиця була судноплавною, що забезпечувало ведення торгівлі не лише сухопутними, але й водними шляхами. Одним із найважливіших товарів була сіль, тож із часом місто отримало відповідну назву — "Городок Солоний" (або "Соляний Городок").

Пізніше (за польського панування) місто отримало інший прикметник — "Грудек (Городок) Ягеллонський" — названий у 1906 р. на честь великого князя литовського та короля Польщі Владислава ІІ Ягайла, який свого часу часто відвідував містечко та помер тут у 1434 р. Існує легенда, що у стіні францисканського монастиря за заповітом короля Владислава Ягайла було захоронене його серце.

Саме завдяки Ягайлу Городок отримав магдебурзьке право у 1389 р., почав розростатися, постали передмістя — Львівське і Черлянське. Основою тогочасної торгівлі стали вироби міських ремісників, об'єднаних у 12 цехів: олійників, ковалів, шевців, рибалок, ткачів, кравців, бондарів, токарів та інших, які успішно конкурували на ринку із виробами львівських цехів. У численних навколишніх ставках розводили рибу, яка мала вагоме місце в експорті міста.

До нашого часу збереглося декілька пам’яток, які розповідають про славне минуле Городка. Біля центру міста є став, на який щороку прилітає багато білих лебедів. В окремі роки їх нараховували до 50 особин.

Варто відвідати: