ФОРТИФІКАЦІЇ ЛЬВОВА

Довгий час історики і дослідники сперечаються стосовно вигляду і характеру фортифікацій Львова у княжі часи. Вважається, що головним її елементом були укріпленння на Замковій горі, де був розташований Високий замок. Однак є підстави думати, що в княжі часи укріплення існували й у інших місцях. Середньовічний Львів (крім Високого Замку мав міцні укріплення, які впродовж століть змінювались і вдосконалювались. Тому до XVIII ст. вони складались з потужних 4 рівнів лінії оборони: Високий мур (на якому були споруджені оборонні вежі), Низький мур (проходив поміж міськими брамами з трьох сторін тогочасного Львова, і до нього, за різними даними, входило 15-18 бастей), оборонний комплекс на валах і лінія Беренса.
Третя лінїєю оборони була сформована на п. XVI - к. XVII на основі більш раннього міського валу і рову. Ця лінія була споруджена для протидії вогню ворожої артилерії середніх калібрів. Загалом вона складалася з: валів, 2 барбаканів міських брам (Краківської і Галицької), власне 2 міських брам, 8 бастей різної конфігурації, 2 малих веж, Королівського белюарда, 2 бастіонів (Малий белюард і белюардик), заводненого рову з ескарпом і контрескарпом. За валом йшов другий рів, наповнений водою. Перед кам’яницею Наукового Товариства ім. Шевченка (вул. Винниченка, 26) був невеликий ставок. У 1816р. на місці розритих оборонних насипів утворено один з найстаріших парків Львова. Згодом, коли в побудований недалеко урядовий будинок поселився новий австрійський губернатор Галичини парк отримав назву "Губернаторські вали".
У кінці XVIII ст., коли у Львові почала порядкувати авcтрійська влада, більшість цих споруд було розібрано. Однак дещо залишилося і до наших днів. А саме:

Високий Замок

Перші дерев'яно-земляні укріплення на горі були зведені князем Левом, сином короля Данила Галицького. Ці оборонні споруди були розібрані, відновлені,а згодом спалені. Кам'яні стіни звів уже новий власник Львова, польський король Казимир ІІІ у кінці XIV ст. Окрім оборонної функції, фортеця виконувала роль в'язниці (у підземеллі). Відомо, що на території замку, окрім житлових приміщень, були каплиця, кілька веж та брам, криниця.

Вежа мулярів

Її фрагменти можна побачити на вул. Підвальній, 11. Вежа була поставлена наприкінці XVI ст. і знесена через 200 років. Фундаменти вежі були виявлені під час спорудження пам'ятника Івану Федорову. Тоді ж відкрили рештки Високого і Низького мурів. У вежі відшукали підземний хід, який пролягав до міського каналізаційного колектора. А між мурами в 1977 р. поставили пам'ятник Івану Федорову.

Вежа лимарів (Льодова)

Вона була розташована на північно-східному розі міських мурів. Про її існування тепер нагадує тільки фрагмент задньої стіни башти, що зберігся на розі кляшторного будинку з боку вул. Лесі Українки. Існує припущення, що вежу було споруджено в числі перших у 1425 р. Вежа відігравала значну роль завдяки своєму розміщенню.
З 1810 р. у підвалах башти було розміщено склад льоду. А з 1811 р. вежу було перероблено на дзвіницю для Домініканського монастиря (однак льодовня у її підвалах діяла і надалі).

Вежа токарів і поворозників

Зберігся нижній ярус та фрагмент верхньої восьмигранної надбудови, яка з північного боку прилягає до Міського арсеналу та виводиться на всю висоту разом із Високим муром, увінчаним машикулями й зубцями. Про одночасне їх спорудження свідчить наявність перев’язки в муруванні. На другому поверсі вежі Токарів і Поворозників зі сторони міста був влаштований вихід на оборонну галерею, а також ізольовані від верхніх поверхів зовнішні гвинтові сходи на перший поверх.

Шевська вежа

Прилегла до Міського арсеналу з південного боку, яка водночас є кутовою вежею цілого міського муру, її частково реконструйовано в 1981 та 2013 рр.

Вежа крамарів

У середині 1990-х рр. її збудували наново від фундаментів, поряд з фрагментом Високого муру на просп. Свободи.

Вежа на Кривчицях

Внаслідок розкопок на території церкви св. Іллі у Кривчицях, яка виділяється шестикутною навою, незвичною для галицької мурованої сакральної архітектури, було виявлено, що її фундамент вказує на три будівельні періоди в історії споруди:
  • мурована з каменю шестигранна вежа-донжон. Зведена у XIII-XIV ст. Ймовірно внаслідок військових дій вона перестає функціонувати;
  • руїни вежі використовуються після перебудови, як каплиця-ротонда (приблизно у XVII ст.);
  • в кінці XIX ст. до гранчастої ротонди добудовано абсиду (виступ будівлі, здебільшого півкруглий в плані перекритий півкуполом або замкнутим напівсклепінням) і таким чином утворено повноцінну церкву.

Порохова вежа

Найбільша серед веж і бастей четвертої лінії оборони. Вона розміщувалась посеред східної частини міського валу. Наприкінці XVIII ст., коли за наказом австрійської влади розбирали старі львівські укріплення, у Пороховій вежі існував військовий склад, завдяки чому споруда вціліла.

Фрагменти бастей

Розташовані у підвалі будинку на вул. Братів Рогатинців, 32 та на вул. Підвальній, 11 (навпроти Успенської церкви).

Міський та Королівський арсенали

Окрім основного призначення (база зберігання зброї та припасів), арсенали служили ще як потужні фортеці. У XVIII ст. в підвалах Міського арсеналу тримали полонених українських козаків і гайдамаків. А в одному з казематів була камера тортур і житло міського ката.

Комплекс монастиря бернардинців та Глинянська брама (вежа)

Укріплення Бернардинського монастиря були інтегральною частиною розташованих на валах фортифікацій Львова. Перші оборонні споруди, що мали захищати монастир, звели XVI ст. Прямокутне в плані укріплення стояло з південнного боку монастирської забудови. Нову потужну муровану стіну навколо обителі було зведено під час побудови монастирського комплексу на початку XVII ст.
До наших днів дійшла частина монастирського муру із Глинянською вежею, які було відновлено протягом 1976-1977 рр.

Монастир кармелітів босих

Король Зигизмунд III затвердив 1631 р. будівництво монастиря, який нависав на пагорбі над містом. Фортифікації монастиря мали примурувати до міських укріплень за аналогією монастиря бернардинців, але це не було виконано. З найбільш загрозливої східної сторони містились два наріжні бастіони та земляний вал лінії оборони Беренса, споруджений наприкінці XVII ст.

Фрагмент зовнішньої Босацької хвіртки

На прохання ченців кармелітів босих у 1645 р. Король Владислав IV дозволив прокласти Босацьку хвіртку. Прохід йшов через бастею Низького муру, розміщену навпроти Успенської церкви, яку надбудували на два яруси для розміщення механізму звідної частини моста, що йшов через внутрішній міський рів. Таким чином дорога проходила крізь всі три лінії оборони міста. Саме ця хвіртка зіграла фатальну роль для міста у 1704 р., адже саме через те, що вона була незамкненою король Швеції Карл XIII зі своїм військом пройшли в місто без бою. Це призвело до першої капітуляції міста з XIV ст.
Зараз фрагмент зовнішньої Босацької хвіртки можна побачити в стіні будівлі школи №8.

Львівська Цитадель

У 1850-1856 рр. відбулося зведення одного з останніх споруджених фортифікаційних комплексів на території Львова, відомого як "Львівська Цитадель". Цитадель складалася із великого казематованого будинку казарм та шести башт — двох квадратних та чотирьох круглих, і була справжнім витвором мистецтва, за яким можна спостерігати і зараз.
За іронією долі австрійське військове міністерство, витративши чималі гроші для будівництва Цитаделі, за прямим призначенням нею так і не скористалося. У 1914 р. російські війська практично без опору оволоділи Львовом, так само як і у 1915 його залишили. Справжні бої на Цитаделі розгорілися у листопаді 1918 під час так званої українсько-польської війни.
Під час Другої світової війни у Цитаделі був розміщений концентраційний табір для військовополонених "Stalag-328".