Yamelnytsia — Traveling in the Carpathians / Western Ukraine / Lviv region / Skole district

Yamelnytsia

Село розташоване на відстані 27 км від районного центру — Skole.
Через центр села протікає річка (є лівою притокою річки Стрий), яку звуть Ямельничка, хоч деякі старожили кажуть, що давніша її назва — Тиса.
Населення села — майже 547 осіб.

Радіостанція "Самостійна Україна"

У селі Ямельниця діяла чи не єдина підпільна повстанська радіостанція "Самостійна Україна", відома під кодовою назвою "Афродита", яку слухали в Німеччині, Великій Британії, Франції, Швейцарії.
У 1942 році перед УПА постала потреба створити власну радіостанцію, яка мала протидіяти шкідливим впливам антиукраїнських сил і передавати в світ правдиві відомості про організовану національно-визвольну боротьбу українського народу під проводом ОУН проти німецьких та російських поневолювачів.
Щоб її не викрив ворог, радіостанцію переносили з місця на місце: у пивниці місцевих жителів Юлії Яцків, Тимка Яцківа, селянина Кіндратишина, на гору Данилів. Після модифікації та вдосконалення радіопередавача, налагодження регулярного постачання пального та олив для роботи генераторів, "Самостійна Україна" почала здійснювати пробні сеанси мовлення.
Восени 1943 року сформувався склад станційної редакції. До неї входили Ярослав Старух, Богдан Галайчук, Корнило Яворівський, Володимир Макар, Дмитро Лушпак, Кость Цмоць, Альберт Газенбрукс.
Останній був німецьким військовополоненним, колишнім солдатом бельгійської армії. На Волинь потрапив через німців, які вивезли його туди на примусові роботи. Під час чергової спроби втечі в січні 1943 року біля міста Дубно Рівненської області Газенбрукс натрапив на вояків УПА. Спочатку його прийняли за німця, і йому довелося доводити, що він бельгієць. Як згадував сам Газенбрукс, його змусили проспівати бельгійський національний гімн "Брабансонна" і перекласти слова німецькою мовою.
А невдовзі Альберта Газенбрукса вже знали тільки за псевдом "Західний", а радіостанція (радіовисильня, як її тоді називали) отримала диктора, який вів мовлення англійською та французькою. Розпочиналося воно завжди такими словами: "Ви чуєте голос вільної і незалежної України!" — "Attention, attention! Ici Radio diffusiere ukrainienne clandestin La Libre Ukraine!".

Мовлення розпочалось у жовтні 1943 року. Передачі виходили на хвилях 41-43 метри три-чотири рази на день, тривали по 30 хвилин і велися чотирма мовами: українською, російською, англійською і французькою. Згодом режим роботи змінювався, також інколи велись передачі німецькою мовою.
Тексти радіопередач вночі при світлі гасової лампи готували Ярослав Старух, Володимир Макар і бельгієць Альберт Газенбрукс, а читала їх диктор "Зіна" Горбенко з Великої України українською та російською мовами, редактором і диктором англо-французьких передач був Альберт Газенбрукс.
У 1944 році з Відня привезли новий сучасний передавач.
7 квітня (за іншими свідченнями — ввечері 6 квітня) 1945 року, о 13:20, за два кілометри на схід від Ямельниці оперативна група Сколівського райвідділу НКВС та резервна рота 330-го полку військ НКВС виявили "Афродиту". "Шпак" і три охоронці загинули в бою, один поранений охоронець зумів урятуватись, а Альберт Газенбрукс потрапив у полон. Радіоапаратура була знищена, оскільки солдати НКВС закидали криївку гранатами, від вибухів яких загинули диктор "Зіна" та співробітниця радіостанції "Веселка". Слід зазначити, що у документів радянських спецслужб не було зазначено про вбивство двох дівчат, а криївка радіостанції була вказана як "дот".

Легенди щодо походження назви села:
В одному з переказів йдеться, що назва села пішла від того, що тут було багато млинів, куди з'їжджалися молоти зерно люди з інших сіл. Мабуть, у цьому є доля правди. Адже, ще у 30-х роках XX століття у селі було три млини.

У іншій легенді є такі слова: "Було це в сиву давнину. Часті набіги татар спустошували землі Галицько-Волинського князівства. Серед них і землі, де сьогодні міститься село Ямельниця. Мужньо захищали землі князі. Після одного такого бою князь запитав їх, чого б вони бажали за те, що так мужньо билися. Вони попросили дати їм землю, де зараз це село. Спершу там нічого не було, лише одна мельниця (млин). У мельника була дочка-красуня. Її краса полонила усіх воїнів. І коли вони спитали: "Хто ти, красуне?", та жартома відповіла: "Я — мельниця". Це сподобалось воякам, і вони вирішили так наректи своє село. З того часу почали називати ті землі ямельницькими.


У деяких переказах розповідається, що засновником села був утікач від татаро-монгольської неволі — Матій. Ще сьогодні територію, де, можливо, стояла його (перша в селі) хата називають Матьховою. Люди, які проживали у Матьхові, водили різати бички в іншу частину села, де були густі ліси. Нині цей куток називається Бичковою. Третя частина села отримала назву Ровінь. Гірський хребет, який розмежовує села Ямельниця і Орів, називається Діл, а місцевість під ним — Підділ. П'ята частина — Нижній кінець — була заснована найпізніше.
Важлива інформація:
СлужбаАдресаТелефон
Ямельницька сільська радас. Ямельниця+38 (03251) 3-75-37
Телефонна довідка +38 (032) 991-09-11
Поштас. Ямельниця, вул. Нижній Кінець, 57+38 (03251) 3-55-36
Гірська пошуково-рятувальна службасмт. Славське, вул. І. Франка, 10+38 (03251) 4-21-02,
+38 (097) 493-44-12
 
Hotels, hostels, campings, spa resorts
Bed&breakfast
Sights