Невицький замок розташований на горі вулканічного походження висотою 260 м над рівнем моря у вузькій долині річки Уж. Деякі дослідники вважають, що історія угорської захисної споруди на шляху до Київської Русі починається ще у ХІІ ст. Тут існувало земляне городище, захищене валами і ровами, яке, однак, не витримало нападу монголо-татарської орди у 1241 р. Відновлене у другій половині ХІІІ ст. дерев'яне укріплення стає власністю роду Обо.
На межі ХІІІ-XIV ст., в час активих міжусобиць, замок укріплюється, зокрема з'являються вежа-донжон (збережена до тепер) та колодязь. Повністю кам'яним замок стає у XIV ст. за правління князів Другетів. Початком цього століття датується також перша письмова згадка про фортецю, оскільки вона стала центром противладної боротьби. Це й стало причиною часткової руйнації замку 1644 року військами Дердя ІІ Ракоці. З того часу він не відбудовувався.
У 1879 р. біля замку був закладений парк "Сад Вагнера", названий так на честь відомого садовода Карла Вагнера. Тоді ж було споруджено і фонтан з природним тиском води.
Інтерес до замку повернувся в кінці ХІХ ст., коли почалася мода на все романтичне та таємне. З 1923 р. руїни фортеці належали туристичному клубу, який взявся відроджувати замок. Ще одна консервація пам'ятки відбулася у 1968 р.
З 2006 р. в замку проводиться театралізоване свято весільних обрядів "Невицький замок — замок наречених".