УЖГОРОДСЬКИЙ ЗАМОК

Опис:

Замок є найдавнішою і найціннішою історико-архітектурною спорудою міста. Від назви замку Унгвар (замок на річці) найменувалося й місто (на початку XX ст. назва змінена на слов'янське Ужгород).

Перші укріплення на Замковій горі сягають у сиву давнину, — згадки про Ужгородське городище зустрічаються в дуже давніх документах і хроніках.

Про існування укріплення Гунг на час переходу мадярів у кінці ІХ ст. через карпатські перевали у Тисо-Дунайську низовину свідчить й угорський літописець ХІІ ст. Анонім у хроніці "Gesta Hungarorum" ("Діяння угорців"): град над рікою посідав слов'янський князь Лаборець, дружина якого зазнала поразки від угорців, а сам князь, рятуючись втечею, був спійманий на річці і вбитий, від чого і пішла назва річки — Лаборець (нині на території Східної Словаччини в Лаборець впадає р. Уж).

Описи чи зображення тогочасного укріплення не збереглися. Проте відомо, що у VІІІ-ІХ ст. й особливо у Х-ХІ ст. укріплені городища і забудови навколо них (так звані "гради") були поширені у західних і східних слов'ян, зокрема на території Київської Русі.

Ужгородська фортеця як одна з твердинь на кордонах Київської держави мала такі ж особливості, як й інші укріплення давньої Українсько-Руської держави, зокрема в Прикарпатті. Тут, наприклад, стіни, вежі, ворота, мости були з дерева. Фортифікаційна лінія оборони складалася з земляного валу (ширина — 10-12 м, висота — 7-8 м), рову (глибина — 5-6 м) перед ним, а завершувалась дерев'яною огорожею ("граждою").

Міць твердині засвідчує також факт, що у 1086 р. орди половців на чолі з ханом Кутеском так і не змогли оволодіти нею... Відчайдушно оборонялися захисники фортеці в час золотоординської навали навесні 1241 р., але не змогли встояти перед ордою — град та інші будівлі міста були зруйновані.

Після цього спустошливого набігу розпочато будівництво кам'яної фортеці.

Вже у документах 1248 р. згадується новий замок Унг (Унгуйвар), який, однак, був зруйнований у 1326 р.

Подальша доля замку тісно пов'язана з історією Ужгорода. На початку ХІV ст. він належав Ужанському жупану, супротивнику угорського короля Карла Роберта, Петру Петеньку. Після придушення повстання у 1317 р. під проводом Петенька замок через п'ять років було передано італійському аристократичному роду французького походження Другетам, які володіли ним до 1690-х рр., тобто понад 360 років.

У 1692 р. замок став власністю графа Миколи Берчені, чоловіка Крістіни Другет. Микола Берчені, — соратник і друг керівника національно-визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. проти Габсбургів Ференца ІІ Ракоци, — чимало зробив для піднесення в Ужгороді культурного життя.

За час свого існування замок неодноразово зазнавав військових нападів і штурмів. У 1728 р. тут була пожежа, внаслідок якої завдано великої шкоди будівлям, зокрема головному корпусу, третій поверх якого з тих пір не відновлювався.

Протягом 1735-1740 рр. замок перебував у володінні барона Ференца Дюлаї, а по його смерті відійшов до казни.

У 1775 р., на прохання єпископа Андрія Бачинського, австрійська імператриця Марія Терезія передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, яка з 1780 р. розмістила у ньому богословську семінарію (проіснувала тут до 1945 р.).

Впродовж свого існування фортеця зазнавала багаторазових змін в архітектурі. Зовні замок має вигляд могутньої оборонної споруди у формі неправильного чотирикутника (трапеції), у кожному куті якого розміщені бастіони староіталійського типу. Ця архітектурна особливість характерна для періоду пізнього ренесансу.

Саме в середині ХVІІ ст. архітектурно-будівельний та оборонний розвиток фортеці було завершено, — у такому вигляді замок зберігся до наших днів.

У підземеллях фортеці були каземати. Підвали — найдавніша частина замку, тут можна прослідкувати залишки старих фундаментів.

У палаці нараховується понад 40 приміщень. Найбільший, колись рицарський, зал розміщений на другому поверсі, у ньому відбувалися урочисті події, прийоми гостей, трапези, тощо.

Привертає увагу і замкова каплиця, стеля якої розписана на тему релігійних сюжетів в 1857 р. відомим академічним художником Фердинандом Видрою. Кілька залів оздоблені стильним орнаментом ХVІІІ — першої половини ХІХ ст.

До ХVІІІ ст. замок оточував п'ятиярусний сад, засаджений рідкісними квітами, кущами і деревами. Сад прикрашали статуї і фонтани.

З кінця 1960-х рр. у замку проводяться реставраційні роботи, внаслідок чого у значній мірі законсервовані або відновлені аварійні, зруйновані чи втрачені елементи цієї визначної пам'ятки історії, культури, фортифікації та архітектури Ужгорода.

З 1947 р. у замку розташований Закарпатський краєзнавчий музей, дегустаційний зал, ресторан. Іноді проводяться лицарські турніри.

Час роботи:
10:00-18:00, понеділок — вихідний.
Контакти:
Закарпатська область
Ужгородський район
м. Ужгород
вул. Капітульна, 33

Тел.: +38 (03126) 1-46-09
+38 (03126) 3-44-42
GPS:
48.621466  22.306471  convert to dd°mm'ss"
 

One of the main principles of Karpaty.info is that all the information about the traveling in the Carpathians is thoroughly checked by our team.
All the necessary changes at the website are made during 1-2 working days.

We appreciate your noticing the inaccuracy of the information. For thorough processing of your complaint please specify what was inapplicable:

 
 
 
 

Give more detailed description *

Email   

Thank you for your help!