Вперше село згадується в латинському тексті 1551 р. як "Ремете, поселення в Унгі".
У 1830-1840-х роках славилася продукція невеликого чавуноливарного заводу на річках Тур'я чи Туричка.
У селі Тур'я Ремети на стіні церкви розташований перший в Україні пам'ятник листоноші.
У географічному словнику Угорщини 1839 року в статті про Тур'ї Ремети говориться: "Русько-словацьке село в Ужанському комітаті на північний схід від Ужгорода на відстані 3,5 версти (28 км). 230 римо-католиків, 715 греко-католиків, 14 лютеранів, 45 євреїв. Греко-католицька парохіальна церква.
Заслуговує на згадку чавуноливарний завод на ріці Тур, один з найбільш значних і процвітаючих в країні. Виготовляють тут грубки, свічники, інші такого роду вироби. Тут відлито могильний пам'ятник Міхая Вітеза Чоконаї, встановлений у Дебрецені (поет, класик угорської літератури (1773-1805). Монументальний пам'ятник був встановлений у 1832 р. — Я. Ш.).
Землевласник — державна казна".
Кілька могильних пам'ятників, відлитих на заводі у в 1830-1870-х роках, все ще стоять на цвинтарі навколо церкви.
У 1891 р. кількість жителів становило 1548 осіб. Станом на 1981 р. у селищі міського типу Тур'ї Ремети жило 3500 чоловік.
У XIX ст. у цьому селі жив листоноша Федір Фекете. Майже щодня з Турянської улоговини він пішки долав 25-кілометрову відстань до Ужгорода, а потім повертався назад з листами і газетами. 50 кілометрів. Дорогою до Ужгорода всі 40 кілометрів буде, тому Федір шлях скорочував — знав, як пройти горами та долами.
Якось взимку, коли Федір Фекете переходив річку по кризі, тонкий лід тріснув не витримавши його ваги. Напружуючи останні сили, листоноша спромігся зняти сумку і викинути її на берег, а сам загинув у гірському потоці. За іншими джерелами "посол" спекотного дня напився води із холодного джерела і занедужав. Більше вже не підвівся.
На знак подяки і великої шани, громадою с. Тур'ї Ремети, на власні кошти споруджено монумент відданому своїй праці листоноші.
Пам'ятник листоноші відтворений на спеціальному конверті, випущеному Міністерством зв'язку СРСР. На чавунній меморіальній дошці листоноша Федір Фекета: зображений на увесь зріст, з палицею в піднятій правій руці. Тут же текст, який гласить: "В Пам'ять Приязности, Тверезности, Чесности й Послужности Посла Феодора Фекета. Помер Р(оку) Б(ожого) 1838".
На печаті села Тур'ї Ремети 1846 року обличчя Феодора Фекети з палицею в руці і в характерному головному. Текст угорською мовою: "Печать Тур'їх Реміт Ужанського комітету. 1846".
На більш ранній печаті села зображення частково стерте, але, судячи з усього, тут виведена черепаха — символ неквапливості, спокою і мудрості. Цю емблему змінила постать "посла" Фекети.
Місцевий костел було зведено в 1885 р.
Неподалік від костелу стоїть непримітна двоповерхова будівля. Колись тут була броварня. Потім облаштували млин, для чого звезли сюди з околиці обладнання з старих млинів, що вже не працювали. В ряд вишикувалися три верстати: австрійський (1896), чеський та радянський. На другому поверсі величезну махіну, яка молола муку, підтримують тендітні на вигляд бамбукові стеблі — вони одні могли "пережити" стадію активного трясіння-дріботіння апаратури. До речі, збереглася ще табличка. яка суворо забороняє стороннім особам на цей другий поверх підніматися. Та млин останній раз працював ще в 2000 р.
Цікаво також, що мешканців с. Тур'ї Ремети називають "жабляниками". Справді, якщо заглянути у меню одного з кафе села, то тут можна побачити у меню дві традиційні для цього села страви... "жаб’ячі лапки" та "черепаховий суп". Дивно, але як свідчить історія, за часів нашестя Наполеона, в селі були розквартировані полонені французькі вояки, які потім тут і залишилися назавжди, створивши власні сім'ї і, звичайно, передавши свої французькі звичаї (зокрема, кухню) місцевому населенню.
Служба | Адреса | Телефон |
---|---|---|
Тур’є-Реметівська сільська рада | с. Тур’ї Ремети, вул. Тканка, 1 | +38 (03145) 5-11-50 |
Амбулаторія | вул. Центральна, 18 | +38 (03145) 2-22-46 |
Телефонна довідка | +38 (031) 991-09-11 | |
Пошта | вул. Леніна, 7 | +38 (03145) 5-12-22 |
© 2005-2025 karpaty.info
All rights reserved. No part of this site may be reproduced without our written permission.