Ukraine
Poland
Slovakia
УкраїнськоюUst-Chorna
Розташована у місці злиття річок Брустурянка і Мокрянка, які утворюють ріку Тересва.
Заселення німців у найлісистішій частині Закарпаття почалося у 1775 р. За спеціальним велінням австрійської імператриці Марії-Терезії 200 спеціалістів із заготівлі лісу з Верхньої Австрії оселилися в теперішній Німецькій Мокрій разом зі сім’ями.
До сьогодні зберігся поіменний список переселенців з усіма даними (яскравий приклад німецької педантичності). Поселялися австрійці на вигідних умовах. Деревину потрібно було сплавляти до серця імперії — Дунаю. Одні заготовляли деревину, інші споруджували штучне озеро і плоти (бокори). Коли ж деревини назбирувалося доволі, греблю зрушували, і вода несла бокори аж до Тиси. У Солотвині їх вантажили "білим золотом" — сіллю — і рікою сплавляли далі.
Коли австрійці вселялися до Німецької Мокрої (зараз — сусіднє село Руська-Мокра), там стояло з десяток верховинських хиж. За п’ятдесят років кількість поселенців так зросла, що вони потребували розширення території і почали спускатися Тересвянською долиною униз за течією. Розширена частина долини привабила їх своєю красою. Розкішне поле серед гірських масивів стало вигідним місцем для будівництва нового поселення. Побачивши навколишню красу, освоювачі сказали: "Це поле для королів". Саме з цієї миті воно отримало назву "Королівське поле".
Так, 1825 р. виникає Кенігсфельд (Königsfeld) — "Королівське поле".
Так трапилось і в лісах недалеко від Німецької Мокрої. Після невдалого полювання вирішив король усамітнитись і пішов собі якоюсь доріжкою. Стомився, сів і почав роздивлятись навколо себе. Чарівний весняний ліс вабив короля-мрійника своєю красою. Вирішив, що на згадку про цей райський куточок щось забере з собою до королівського замку. Та нічого не міг знайти дивовижного. А струмочок поруч радісно наспівував, біжучи вниз з гори. Королю стало цікаво, куди це він тече. Він і пішов за напрямком течії вниз. А струмок вивів його на розкішне поле, вкрите білими квітами.
Його зустріла прекрасна дівчина, яка поверталась додому з цієх поляни. В руках у неї був кошик, наповнений прекрасними квіточками. І король зрозумів, що знайшов найцінніші скарби для свого королівства: дівчину-красуню і чудові квіти. Дівчина подарувала королю одну квіточку. Він підніс її до очей та помітив, що вона дуже схожа на королівську корону.
"Ось воно!" — голосно крикнув він. Це почули і інші та мерщій збіглись до короля. Він показав їм свою наречену та дивовижну квітку і сказав: "Ця квітка схожа на королівську корону. Тому я бажаю, щоб це поле називалось Королівським".
З того часу ця місцевість так і називається — Королівське поле.
Частину квітів король висадив у своєму королівстві і дарував їх друзям.
А частина квітів й досі весело вітає кожного, хто завітає до цього чарівного краю.
Усть-Чорною поселення назвали чехи, бо в селі устя Чорного потоку впадає в Тересву.
На початок Другої світової війни кілька тисяч німців становили 90% населення Німецької Мокрої та Усть—Чорної і близько 40% — Руської Мокрої.
Ще й сьогодні поодинокого німця можна віднайти у будь—якому з десятка сіл Тересвянської долини. Вихідці з Усть—Чорної проживають компактно в Західній Німеччині в містах Гослар, Гальдорф та Швайнфурт, там створені їхні товариства, існує навіть музей Кенігсфельда.
Ще у міжвоєнний час в селищі почався розвиток рекреаційного напряму.
Усть-Чорна зручна своїм розташуванням для пішохідного туризму — звідси є зручні виходи на полонину Красну, Свидовець, Вододільні Ґорґани.
В радіусі 25 км вершини: Унгаряска (1707 м), Темпа (1634 м), Гропа (1494 м), Братковська (1788 м) і Чорна Клева (1719 м).
Неподалік — залишки оборонної “лінії Арпада”.
В селі працює гірськолижний бугельний витяг, є туристична база, декілька готелів, садиб зеленого туризму та інша інраструктура, потрібна для повноцінного відпочинку.
У селищі одна навпроти одної стоять дві гори: гора Кохання та гора Розлуки. Існує легенда, що коли хлопець з дівчиною йшли на першу гору, вони неодмінно закохувались. А коли йшли на іншу, то різні життєві обставини з часом розлучали їх.
Місто Рахів— село Ділове — полонина Берлебашка — гора Піп Іван Мармароський — гора Межипотоки — гора Стіг — полонина Гропа — гора Піп Іван Мармароський — озеро Бребенескул — гора Говерла — гора Петрос — село Кваси — гора Близниця — урочище Драгобрат — озеро Герисашка (Догяска) — селище Усть-Чорна
Тривалість: 10 днів.
Довжина маршруту: 139 км, перепад висот — 1670 м.
Маршрут починається у місті Рахові, прямує повз село Dilove до полонини Берлебашка (Латундур, 1734 м), далі — підйом на гори Піп Іван Мармароський (1936 м), Межипотоки (1713 м) та Стіг (1653 м); потім шлях пролягає на полонину Гропа (місце для відпочинку). Від полонини маршрут проходить на гору Піп Іван Чорногірський (2028 м), далі — до озера Бребенескул (1801 м) та гір Говерла (2061 м) і Петрос (2020,2 м), після чого — спуск до села Zhdeniyevo. Звідси — на гору Близниця (або Близниці, — дві сусідні гори, 1883 м та 1872 м), через урочище Драгобрат на озеро Герисашка до селища Усть-Чорна.
На маршруті можна оглянути:
- лінію кордону України з Румунією на горі Піп Іван Мармароський;
- руїни польської астрономо-метеорологічної обсерваторії Білий Слон на горі Піп Іван Чорногірський;
- прикордонну заставу у селі Ділове (тут слід зареєструватися перед походом) та двометровий стовпчик, що встановлений у 1887 р. на місті географічного центру Європи.
Застереження гірських рятувальників.
Контакти рятувальної служби.
| Служба | Адреса | Телефон |
|---|---|---|
| Усть-Чорнянська селищна рада | вул. Верховинська, 233 | +38 (03134) 3-63-19 |
| Телефонна довідка | +38 (031) 991-09-11 | |
| Усть-Чорнянська міська лікарня | вул. Верховинська, 133 | +38 (03134) 3-62-21 |
| Пошта | вул. Верховинська, 17 | +38 (03134) 3-61-32 |
| Гірська пошуково-рятувальна служба | смт. Усть-Чорна, вул. Підгірна, 5 | +38 (03134) 7-64-83, +38 (097) 173-00-12 |
