Tyachiv

Українською — Тячів, Тячево; російською — Тячев; угорською — Tecso; чеською — Tiacevo (Tjacevo), Tacovo, Tjacev; румунською — Teceu, Teceu Mare; німецькою — Groß-Teutschenau; мовою ідиш — Тейч. Первинну назву міста не встановлено. У документах різних історичних часів трапляється: Thechew (1336 р.), Techew (1406 р.), Teczyo (1453 р.), Thewche (1459 р.), Tetso (1851 р.). Знаходили й інші назви: Tetz, Tehez, Tetzo, Tyacsiv, Tyacsevo, Tecsev.

Згідно з археологічними даними територія міста була заселена ще у III ст. до н. е. Вперше Тячів згадується 1329 р. у грамоті угорського короля Карла І, де місто разом з Хустом, Вишковом, Довгим Полем та Сігетом було віднесено до королівських міст з наданням привілеїв. Ці коронні міста звільнялися від грошових та натуральних поборів для місцевих феодалів, натомість мали сплачувати податок у королівську казну.

Пізніше, у 1406 р. і 1453 р., королівські грамоти знову засвідчили приналежність Тячева до коронних міст і підтвердили вольності його жителів. У 1551 р. населення міста одержало право вільно користуватися землею, випасати худобу у королівських лісах, ловити рибу, вести безмитну торгівлю.

На початку XVIII ст. тячівці брали участь у визвольній антигабсбурзькій війні (1703-1711 рр.). Після поразки куруців (повстанців) Тячів втратив свої привілеї і був переведений у розряд "селянських" містечок.

Поблизу Тячева діяли гуцульські опришківські загони, очолювані І. Пинтею, І. Пискливим, Ф. Бойком та В. Микуляком.

Упродовж тривалого часу в Тячеві працював відомий угорський художник Шімон Голлоші — керівник Мюнхенської художньої школи. З 1914 року він проживав тут постійно, облаштував майстерню на березі Тиси і написав декілька картин, які у наш час експонуються в Національній галереї Будапешта. В центрі міста у 1992 р. встановлено бронзове погруддя митця.

У кінці лютого 1919 р. в Тячеві була встановлена радянська влада, але вже у другій половині квітня місто захопили румунські війська. Після 10 вересня 1919 р. згідно з Сен-Жерменською конференцією Підкарпатська Русь відійшла до складу Чехословацької республіки на правах автономії, тож у Тячеві владу перейняла чеська адміністрація.

У місті в 1910-1939  рр. жив і працював закарпатський письменник і педагог Олександр Маркуш. Він писав підручники та читанки для русинських шкіл, редагував молодіжний журнал "Наш рідний край".

У жовтні 1944 р. до Тячева вступили радянські війська, а в 1945 р. район, як і все Закарпаття, був приєднаний до України.

Тячів часто потерпав не лише від зміни влади, але й від повеней. Найбільші з них траплялися 1913 р., 1937 р. і 1970 р. Відмітку рівня води під час останньої можна побачити на пам’ятнику Лайошу Кошуту.

• Реформатський костел (XIII-XVIII ст.), вул. Незалежності, 29
• Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1889), вул. Л. Кошута, 91
• Римокатолицький костел cв. Стефана (1780), вул. Незалежності, 27