Komarno

Комарно було районним центром до 1959 р. Сьогодні воно є містом районного підпорядкування. Розташоване на р. Верещиця (притока р. Дністер). Відстань до Городка — 20 км , до Львова — 45 км, до залізничної станції — 4 км. Населення становить близько 4000 осіб.

Колись село входило до значних маєтків галицького старости Миколая Парави, але після його загибелі в 1450 р. перейшло у власність його родича Станіслава Ходецького. Саме він виклопотав в Казимира Ягайловича привілей на міський статус поселення (28.03.1473). У той же час власник побудував у Комарному замок.

В подальшому Комарно належало магнатам Вишневецьким, Огінським і Лянцкоронським. За часів Остророгів в містечку була їх резиденція. Дослідники припускають, що палацова будівля Остророгів у XVII ст. була подальшою розбудовою колишнього оборонного двору XV-XVI ст.

З II пол. XIX ст. Комарно стало повітовим центром, де влада належала виключно полякам, а торгівля — євреям. 1888 року на виборах до сейму балотувався граф Лянцкоронський, український кандидат набрав лише 10% голосів. 1897 року кандидатом до австрійського парламенту був висунутий І. Я. Франко, який відвідав Комарно і виступив перед міщанами з промовою. Але, і на цей раз перемогли поляки. Першого успіху добилися українці на виборах до Віденського парламенту і Галицького сейму відповідно в 1911 і 1913 рр., коли депутатами стали священник Степан Онишкевич і Григорій Тершаковець.

Після захоплення Львова поляками (22.11.1918р.) Комарно жило життям прифронтового міста. Тут знаходиться військова група "Щирець" під командуванням К. Слюсарука, на базі якої була сформована 7 бригада УГА. В боях в складі УГА брали участь 168 комарнян.
1936 року Комарнянщина стала ареною великого селянського бунту з вимогами розподілу панських земель і підвищення зарплати працівниками фільварків. Поліція застосувала зброю, внаслідок чого 7 селян загинули. В цьому ж році відбувся виступ 36 робітників тартаку, який тривав тижні і закінчився перемогою страйкуючих. Виступили також поденні робітники в маєтку графині Лянцкоронської, яка теж змушена була підвищити зарплату.
1944 року в день Спаса сотня УПА здійснила відчайдушний напад на тюрму і районний НКВС в Комарно, звільнивши при цьому багатьох ув'язнених. Ця акція увійшла яскравою сторінкою в літопис повстанського руху. Активним діячем ОУН на Комарнянщині був Зеновій Тершаківець, провідник ОУН Львівського краю і чоловий командир УПА-Захід військової округи "Буг".

Сьогодні головними промисловими об'єктами міста є Комарнівське лінійно-виробниче управління магістральних газопроводів УМГ "Львівтрансгаз" і Комарнівський газопромисел ГПУ "Львівгазвидобування" , які з січня 1999 р. функціонують як окремі структурні підрозділи і вважаються провідними газовими підприємствами Прикарпаття.

В Комарному збереглися пам'ятники історії та архітектури: костел, один з кращих взірців пізнього ренесансу, з елементами барокко(1657); придорожній пам'ятник — фігура з написом латиною "моє життя — твоя смерть" (XVII); рови і вали в західній частині міста, насипані для оборони від турків, татар і шведів (ХVІ-ХVII); Михайлівська церква та дзвіниця (1756); руїни палацу Лянцкоронських — пам'ятки архітектури кін. XIX ст.

 Важлива інформація:
Photos
 St. Michael church (1910)
 St. Michael church (1754)
 The bell tower of St. Michael church (1754)
 Catholic church of the Nativity of the Virgin Mary (1657)
 Catholic church of the Nativity of the Virgin Mary (1657)
 Villa (late 19th - early 20th cen.)
 Villa (late 19th - early 20th cen.)
Sights