Ivano-Frankivsk

Один з найменших обласних центрів України, близько 230 тис. мешканців, розташований у межиріччі двох Бистриць — Надвірнянської та Солотвинської. На території міста знайдено скарб крем’яних виробів доби неоліту та кам’яні сокири доби бронзи.

Історія міста

Поселення під назвою Заболоття (існувало з 1437 р.) 1662 р. перейшло у власність коронного гетьмана Станіслава Ревери Потоцького, який передав його в управління своєму синові Андрію, а той назвав місто на честь батька Станіславів. Того ж року місту було надано магдебурзьке право і приєднано до нього також села Княгинин, Пасічна та Угорники. Для збільшення населення А. Потоцький запросив з Молдавії та Угорщини вірмен та дозволив євреям селитися в новому місті. У 1690 р. з Варшави прибули ченці ордену тринітарїів, а в 1716 р. – єзуїти.

Через Станіславів проходив торговий шлях зі Львова до гирла Дунаю. Було збудовано фортецю для захисту від татарських та турецьких набігів. Забудова міста проводилася під впливом ренесансних схем «ідеальних міст». Це означає, що місто мало регулярну планувальну систему, центричність композиції (у центрі, як правило, мала бути площа Ринок з ратушею), пропорційність та симетричність, було поділене на невеликі компактні квартали. Забезпечувались також санітарно-гігієнічні та протипожежні вимоги.

У 1772 р. місто потрапило під австрійську владу і стало окружним центром. У 1886 р. було прокладено залізницю, і завдяки вигідному географічному положенню Станіславів став важливим залізничним вузлом. На межі ХІХ-ХХ ст. місто активно розбудовувалося, сформувалося його сучасне архітектурне обличчя. Путівник того часу писав: «Станіславів відзначається чистотою та гарним виглядом вулиць, на яких стоять нові стильні вілли і будиночки з ґанками на колонах в оточенні садочків».

У Станіславові поч. ХХ ст. основну частину населення, як і в інших містах Галичини, складали поляки та євреї. Військові лихоліття докорінно змінили цю картину – зараз у місті проживає 91 % українців.

У 1962 р. з нагоди 300-річчя Станіславів було перейменовано в Івано-Франківськ на честь відомого українського поета Івана Франка, життя якого, до речі, було мало пов’язане саме з цим містом. Багато місцевих жителів і дотепер вживають стару назву або ніжно називають своє місто «Франік».

Зараз місто активно реставрується та розбудовується, перетворюючись на один з туристичних центрів Західної України. Сучасний Івано-Франківськ може похвалитись цікавими архітектурними пам’ятками, музеями та безліччю нових кав’ярень і ресторанів, розважальних закладів, відпочинкових зон, тож він може бути як окремою метою Вашої подорожі, так і зручною зупинкою по дорозі в Карпати.

Центр старого міста починається відразу від залізничного вокзалу. Тож пересідаючи з поїзда на інший транспорт, що повезе Вас у гори, не пропустіть нагоди і присвятіть Станіславову / Івано-Франківську невелику прогулянку. Що варто оглянути: романтичні сецесійні вілли вздовж Липової алеї, конструктивістські кам’яниці середмістя, пішохідну зону головної вулиці Незалежності (так звана «стометрівка»), а також численні архітектурні пам’ятки (див. нижче).

Photos

Важлива інформація:

Служба	Адреса/Телефон
Адресне бюро УМВС	061, (0342) 3-03-73
Швидка медична допомога	03
Обласна стоматологічна поліклініка	вул. Генерала Тарнавського, 6
Аптечна довідка	4-25-20
Цілодобова аптека	вул. Галицька, 24 тел. 77-59-58
Лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги	вул. Вовчинецька, 221
Стоматологічна обласна поліклініка	вул. Генерала Тернавського, 6
Рятувальна служба в горах	22165
Пошта	вул С. Стрільців, 13а, тел. 2-26-60
Укртелеком	Привокзальна площа, 1, тел. 2-40-03
Інтернет „Телекомсервіс”	вул.Січових Стрільців, 13, тел. 750269
Інтернет	Північний бульвар ім. Пушкіна, тел. 750269
Інтернет-кафе „Колізей”	вул. М. Грушевського, 18, тел. 777375
Інтернет-клуб-кафе „Гауде@мус”	вул. Т. Шевченка, 57 , тел. 596154