Жидачівське городище — городище Зудичев, а точніше два городища, розташовані на відстані близько 800 м одне від одного, є археологічною пам'яткою національного значення. Вигідне розташування західного укріплення (а пізніше й замку) — на значному підвищенні в оточенні рівнинної місцевості в долині річки — дозволяє говорити про стратегічно вигідне положення укріплень з точки зору контролю над околицями, а також, і захисту.
Дослідники припускають, що вже за часів польського короля Казимира ІІІ (1310-1370) на місті городища будується перший замок.
Впродовж XV-XVIII ст. замок був резиденцією міського старости. В цей же період на замчище розміщувались адміністративні будинки староства, тут зберігалися документи. Починаючи з XVIII ст. замок поступово занепадає. 1767 року староста Жидачева Михайло Жевуський планував відновити замок за власний рахунок, та ймовірно його плани не були здійснені. Замок продовжував руйнуватися, і не зберігся до нашого часу.
Впродовж 1980-1990-х рр. на території городищ проводилися розкопки під керівництвом львівського археолога Ореста Корчинського. Було виявлено культурний шар ХІІ-ХІІІ ст., багатий на знахідки. 2002 року на південній частині колишнього укріплення був встановлений меморіал «Борцям за волю України» за проектом скульптора Івана Самотоса.
Однією з основних історичних пам'яток в місті є католицький костел Успіння Діви Марії, який розташований у центрі міста, біля колишньої Ринкової площі.
У своїй архітектурі він поєднує традиційні риси готики з елементами ренесансу. Мурований храм було споруджено 1602 року. Його головний вівтар, присвячений успінню Діви Марії, було збудовано 12 жовтня 1612 року. В цьому ж році жидачівський староста Золчинський подарував вхідні двері для костелу. 3 того часу зберігся вишуканий різьблений вхідний портал святині.
Наступний раз костел увійшов в історію вже 1676 року, коли король Польщі Ян III Собеський, готуючись до війни з турецькими загонами Ібрагіма Шайтана, йшов походом на Журавно і затримався в Жидачеві разом з військом — став біля міста табором. Бої тривали майже місяць. Вирішальною стала битва від 17 жовтня 1676 р. Король підписав з турками мирну угоду, відібрав 12 тисяч полонених, яких гнали в ясир, та відслужив урочистий молебень з приводу перемоги саме в костелі Успіння Діви Марії.
На пам'ять про цю подію 12 вересня 1873 р. мешканці Жидачева встановили пам'ятну таблицю (розміщена в костелі праворуч від вівтаря на стіні).
1963 року храм було закрито, а також зруйновано вежу-дзвіницю і вівтарі. Спочатку в костелі розміщувався склад меблів, пізніше тут була автостанція, а згодом — місцевий музей.
У 1989 р. храм було повернено римо-католицькій громаді.
Найбільшою духовною скарбницею та гордістю мешканців міста є церква Воскресіння Господнього, історія якої сягає кін. XVII — поч. XVIII ст. Нинішню муровану церкву почали будувати у 1892 р. і 29 вересня 1901 р. освятили. Окрасою і найбільшою цінністю церкви є Жидачівська чудотворна ікона Матері Божої «Воплочення» в образі Оранти (виконана темперою). Це унікальна пам'ятка українського середньовічного малярства, виконана ієромонахом Веніаміном у 1406 р.
1990 року храм повернуто греко-католицької громаді.