Утворився на місці виходу вулканічних порід, на гірському потоці в долині річки Синявки (права притока р. Іршави басейну р. Тиси). Кам'яна гряда, що перетинає лісистий схил гори, перегороджує тут шлях потоку води, і струмок трьома рівнями зривається з виступів, утворюючи 7-метровий каскад струменів, що немов скачуть з каменя на камінь. Власне тому водоспад отримав свою назву. Навесні водоспад особливо дзвінкий і повноводий.
Розташований в урочищі Нижня Грабівниця неподалік автотраси Львів—Ужгород, між містами Мукачевим та Свалявою, за 3,5 км від селища Чинадійово і 150 м від турбази «Водограй», звідки й починається підйом до Скакало.
Фортеця збудована у ХV ст. бароном Переньї за взірцем древніх романських феодальних твердинь. Двоповерхова будівля з двома триярусними вежами, стінами завтовшки метр, обширними підвалами та віконцями-бійницями слугувала для захисту не лише прилеглого поселення, але й для неподалік розміщеного перевалу «Руські ворота». Колись замок захищали вали, рови та річка.
У 1640 р. замок стає власністю родини Лоньї, за правління якої на одній зі стін будівлі з'являється герб: щит із двома левами, над якими — чоловіча рука з мечем (найвірогідніше, гербовий знак знято під час реставрації).
У 1657 р. замок сильно пошкодили польські війська князя Любомирського, що змусило його власників провести грунтовні відбудовні роботи. З часом замок втрачає своє стратегічне значення. У лютому 1682 р. тут відбулася зустріч Ілони Зріні з графом Імре Текелі — місцеві герої.
На початку XVIII ст. призначення будівлі припинено. У часи Австро-Угорської імперії замок використовувався як в'язниця. 1749 р. довкола нього, за розпорядженням його власника Ференца Башинди, закладено розкішний парк.
Сьогодні у замку функціонують історико-краєзнавчий музей, концертний і конференц-зали, картинна галерея, зал для шлюбних церемоній.
Тепер тут тривають реставраційні роботи. Слід зазначити, що це перший випадок успішної оренди замку в Україні.
Цікава будівля споруджена за проектом ужгородського архітектора Еміліана Еґреші. Належить до нового типу мурованих храмів кінця ХІХ — початку ХХ ст., греко-католицька.
Церква на честь місцевого покровителя — св. Миколая (Сент Міклош) — споруджена у XV ст. Має характерну барокову вежу. Храм спершу був римо-католицьким, потім — греко-католицьким, тепер — православний.
Кажуть, з храму назовні виходить підземний хід, що сполучений із замком «Сент-Міклош», який розташований за 200 м. Сьогодні підземний хід з боку замку замурований, а з боку церкви в нього потрапити не дозволяє церковна громада (для цього треба зірвати підлогу).