Експозиція музею розміщена у п'яти залах першого поверху будинку ратуші. Вона висвітлює життєвий та творчий шлях Б. Лепкого.
Експонати першого залу переносять відвідувачів у світ дитинства майбутнього митця. Увагу привертає оригінал свідоцтва про хрещення, зображення герба роду Лепких, портрет дідуся о. Михайла Глібовицького — робота Б. Лепкого з гімназійних часів. Експозицію доповнюють старовинні меблі, а також віденське фортепіано — пам'ятка про часи, коли майбутній письменник слухав твори Шопена, Бетховена, які грала його тітка Дарія Глібовицька.
Про м. Бережани та бережанський період життя Б. Лепкого розповідає другий зал музею. Тут представлені фотографії професорів, учнів гімназії, підручники тих часів. Про захоплення Б. Лепкого малярством в той період свідчать портрети Т. Шевченка, А. Чайковського, М. Устияновича. Видатною подією у житті бережанців став концерт Соломії Крушельницької 2 червня 1898 р. Організацією концерту безпосередньо займався Богдан Лепкий. Цікавою є витрина з основними виданнями Б. Лепкого та його книга спогадів "Казка мойого життя".
Наступний зал присвячений польському періоду у житті письменника (1899-1914, 1926-1941). Це — переїзд до Кракова, викладання у приватних гімназіях, Ягеллонському університеті. Численні експонати висвітлюють особисті та творчі зв'язки письменника з Ольгою Кобилянською, Михайлом Коцюбинським, Василем Стефаником та іншими відомими діячами того часу. Увагу привертають також портрети дочок Софії та Наталії, написані Б. Лепким.
Експонати четвертого залу висвітлюють події 1915-1925 рр., коли Б. Лепкий перебував в Австрії та Німеччині. Цінним експонатом в цьому залі є автограф вірша "На святий вечір" (1923). У вітрині експозиції — перші видання трилогії "Мазепа" (1926-1929), повісті-казки "Під тихий вечір" (1929) та ін.
Епіграфом до експозиції п'ятого залу є слова Богдана Лепкого: "Коли б я не був письменником, тоді хотів би бути лише маляром". Тут представлено 56 малярських робіт художника, серед яких виділяються: портрет дружини в молодому віці, Олександри Лепкої в українському строї; портрет о. Миколи Лепкого (1923), автопортрет (1932), портрети рідних. Експонується також серія портретів українських письменників, зокрема Г. Сковороди, Т. Шевченка, Лесі Українки, Олени Пчілки, М. Вороного та ін. Цими роботами були ілюстровані численні видання, які редагував Б. Лепкий.