Бережани

Центр Бережанського району розташований на річці Золота Липа. Тут знаходиться залізнична станція на лінії Тернопіль — Ходорів. Міській раді підпорядковані села Рай і Лісники. Населення — 19,4 тисячі осіб. Площа міста — 6 кв. км. Центр міста оточений передмістями Підзамче, Містечко та Адамівка.

Перша згадка про Бережани датується 1375 роком. Магдебурзьке право місто отримало 1530 року. Тоді король Сигізмунд І Старий передає Бережани у власність руському воєводі Миколі Сенявському. До Бережан входили передмістя Підзамче, Містечко та Адамівка. У XVI-XVIII ст. містом володіли магнати Сенявські. У часи правління містом родини Сенявських воно славилися своїм оборонним комплексом, а також архітектурним піднесенням. Після смерті останнього представника родини Сенявських — Адама-Миколи — Бережанський замок переходить у власність Софії Сенявської та її чоловіка Олександра Чарторийського. Так замок з 1726 р. потрапляє до родини Чарторийських. З другої половини XVIII ст. він опиняється в руках Любомирських, а з 1816 р. переходить до відомої родини Потоцьких.

З 1789 року у місті діяла гімназія, в якій в 1899-1901 рр. навчався Мирон Зарицький, згодом видатний український математик, професор Львівського університету.

Бережани пишаються багатою архітектурною спадщиною — 10 пам'яток національного і понад 50 місцевого. В усі часи місто дивувало своїх гостей збереженим європейським плануванням забудови, архітектурними ансаблями площі Ринок, вулиці Банкової, розкішною зеленою оазою Раївського парку. Відомі Бережани також скляними виробами, які виготовляються способом видування.

 Державний історико-архітектурний заповідник

 Важлива інформація: