Замок у ренесансному стилі зводився на острівці, що омивався рукавами Золотої Липи. Його засновниками були шляхтичі Синявські. Споруда має п'ятикутну форму. Збудована протягом 1534-1554 рр., доповнена у 1570 р. та на поч. XVII ст., коли була укріплена чотирма бастіонами, а замкове подвір'я набуло вигляду італійського палаццо. Інтер'єр кімнат був оздоблений живописом, драпіруванням, золотом, сріблом; тут розміщувалися картинна галерея та бібліотека. Палац величали Східним, або Українським Вавелем.
Тут побували польський король Август ІІ, трансильванський князь Ференц Ракоці, гетьман України Іван Мазепа, російський цар Петро І.
Після смерті останнього представника Синявських, Адама-Миколи, замок стає власністю Чарторийських, потім — Любомирських, Потоцьких. З ХІХ ст. споруда починає занепадати, зокрема використовується як військові казарми, склади, броварня.
Сьогодні пам'ятка перебуває у жалюгідному стані.

Цікавим об'єктом замкової території є храм Святої Трійці (1554) з двома каплицям (1624, 1630-1640 рр.). Сьогодні Троїцький собор перебуває у стані реставрації. До цього останні роботи проводилися у 1877-1878 рр.

Костел Різдва Діви Марії зведений у 1764 р. Поруч — дзвіниця. Навколишній мур свідчить про оборонне значення споруди.
Пожежа 1810 р. сильно пошкодила будівлю. Її відновлено у 1860 р.
У радянський час тут були зерносховище та «клуб колгоспника».
Сучасна назва храму — Вірменська церква св. Григорія.

Зведений Синявськими у 1630-1683 рр. на горі Сторожисько монастир став символом перемоги над турками під Віднем. Маючи оборонне значення, споруда мала підземне сполучення із замком. Найбільш людним це місце ставало у день св. Антонія, коли тут були відпусти.
Найцікавіша споруда території — костел св. Миколая, побудований у бароковому стилі. Саме цей храм ознаменував теперішню назву монастиря — Миколаївський.
При німцях у приміщенні будівлі діяла школа, а з радянських часів і сьогодні — в'язниця для неповнолітніх.

Дерев'яна і кам'яна ратуші змінилися сучасною у 1803 р., яка вже у 1811 р. була довершена вежею з годинником. Свого часу тут діяли магістрат та гімназія, де навчалися, зокрема, Маркіян Шашкевич, Богдан Лепкий.
Сьогодні у будинку ратуші діють чотири музеї: краєзнавчий, книги, Богдана Лепкого, переслідуваної Церкви.
На одній зі стін споруди прикріплено величезний термометр.

Історія храму починається 1748-1768 рр., коли на місці дерев'яної церкви (1626) за вказівками А. Чарторийського, а потім І. Любомирської, було зведено нову муровану церкву. Після пожежі храм, що поєднував готичний та ренесансний стилі, відновився у 1810 р. Сучасного вигляду пам'ятка набула вже у 1893-1908 рр. Тоді були збудовані притвор з двома баштами, купол.
У церкві зберігаються мощі Івана Хрестителя (частина кістки руки). Цей дарунок Синявським (1673) був переданий церкві у 1715 р. і довший час вважався втраченим. Оприлюднені мощі у 2001 р. Храм красить чудотворний образ Римської Богоматері, перенесений сюди також зі замкової каплиці у 1831 р.