Перша побудова мурованого костелу на місці дерев'яного (спалений у 1630 р.) датується 1641-1645 рр. Деякий час тут зберігалися мощі св. Валентина (табличка на вході і храмове свято досі пов'язує костел з цим іменем). Не минуло й століття, як споруда занепала.
Відбудована протягом 1740-1760 рр. під керівництвом архітектора Бернарда Меретина, який зробив будівлю бароковою. Інші митці, які прикрашали інтер'єр: Станіслав Строїнський, Антон Осінський, Матвій Полейовський, Антоніо Тавеліо, Мартін Строїнський. Частина живопису збережена.
У 1774 р. споруда освячена як храм Успіння Пресвятої Діви Марії.
Сьогодні костел діючий, у святкові дні тут проводяться богослужіння.
Дзвіницю біля храму зведено за проектом Петра Полейовського у 1766 р.
Навпроти костелу вирізняється симпатична споруда — це колишня плебанія (житло священика).

Взірець сакральної архтектури з бароковим фронтоном зведений протягом 1751-1758 рр. Автором проекту був відомий архітектор Бернард Меретин. Інтер'єр прикрашав чудовий скульптор Йоган Ґеорґ Пінзель (деякі тутешні роботи сьогодні зберігаються у Львові).
У кінці XVIII ст. Александром Ролінським були також виконані фрески, залишки яких можна побачити сьогодні. Настінний живопис, а також вівтар були реставровані кілька разів (1900, 1927, 1929–1931).
У червні 1852 р. тут була розміщена ікона Утіхи Матері Божої, яка на початку цього ж року почала самовідновлюватися. Коронована ця святиня у 1932 р. львівським архієпископом. Після війни, однак, вивезена до Польщі.
Окрім того, що у 1961 р. храм закритий радянською владою, він горів у 1974 р. Тож сьогодні пам'ятка напівзруйнована і не має склепіння.
Костел розташований у миловидному місці на березі озерця.

Кам'яний храм зведений протягом 1612-1635 рр. як обитель єзуїтів. Про оборонний характер споруди свідчать розташування храму на пагорбі і збережені бійниці з трьох сторін вежі костелу.
Сьогодні ця пам'ятка архітектури національного значення — діюча греко-католицька церква св. Івана Богослова.

Чудесний взірець заміської архітектури Галичини зведений у 1730 р. у стилі бароко як літня резиденція для львівських архієпископів. Архітектор — Юзеф Фонтана. Довершення будівлі тривало протягом 1760-х рр. Всередині була розміщена церква-капличка.
Будівля пережила занепад наприкінці ХІХ ст. Уже у 1922-1925 рр. фасад і деякі деталі інтер'єру частково стилізовані під модерн за проектом Броніслава Віктора.
Цікавий також тил споруди, який прикрашений кам'яними тваринами.
Повний занепад пам'ятки почався зі середини ХХ ст., — під час російської та німецької влади.
Окрім резиденції єпископів, споруда використовувалася під школу механізаторів та тюрму НКВД. Сьогодні у приміщені розміщена бібліотека Науково-дослідного інституту сільського господарства.
Скульптури обабіч головної в'їзної брами (є ще господарська) зроблені у стилі рококо у 1920 р. Біля цієї брами праворуч видніється місце, де ще довший час працював годинник.
Будівлі, що півколом оточують подвір'я палацу, були службовими — тут проживала прислуга та розміщувалися каретні стайні, їдальня.
Біля палацового комплексу наприкінці XVIII ст. створений дендропарк зі ставками та липовою алеєю. Частково парк збережений до тепер.