У 1642 р. замок відновлений одним з потомків Острозьких-Заславських, Владиславом Домініком, з його гербом на найбільшій вежі. Замкова територія сягла 2 га землі, з'явилися оборонні вали та рови з водою. Будівництво фортеці спинили козаки гетьмана Б. Хмельницького у 1648 р., — відбулася ще одна руйнація твердині.
Чергова реконструкція п'ятистороннього в основі замку розпочалася за рік: у 1649 р. його стіни заввишки 8 м і завширшки близько 2 м відновлюють у стилі пізнього ренесансу, шість веж (висота — до 16 м) прикрашають бароковою різьбою з каменю; зводять гарні ворота. На подвір'ї фортеці були розміщені палац, гарнізонні та господарські приміщення, каплиця. Така твердиня витримала облогу у 1672 р. Щодо будівництва замку існує легенда. Розповідають, що міцність тутешніх мурів забезпечували яйця і молоко, які додавалися до будівельного розчину. Кажуть також, що засуджений до смерті шляхтич, рятуючись від кари, мав привезти на будівництво замку цілий віз яєць, жодного не збивши. Він це зробив! Просто яйця були зварені, і смертної кари панок не уникнув...Фортеця була відреставрована на початку XVIII ст., коли її власником став Адам Миколай Сенявський. Подальші господарі (Чарторийські та Потоцькі) будівлею не переймалися, і замок поступово занепав. На території фортеці розміщувалися винокурня, склади для збіжжя, броварня; стіни з часом почали розбирати для власних потреб селяни.
Сьогодні збережені лише оборонні мури замку та три вежі.