Boryslav

Місто Борислав  розташоване 11 км на південний захід від районного центру міста Дрогобича, на трасі Т-1413, що веде до бальнеологічного курорту Skhidnytsya.

Борислав — єдине місто в світі яке розміщене на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищі з численними джерелами мінеральних і лікувальних вод.

Перша писемна згадка про монастир під назвою "Борислав" у грамоті польської королеви Ядвіги датована 19 березня 1387 р. На місці монастиря з часом виникло однойменне село. Райони сучасного м. Борислава були на той час окремими селами, перші згадки про які датовані різним часом. Формально ж місто існує не так давно — з 1919 р. Борислав та прилеглі до нього села Тустановичі, Баня Котовська, Мражниця і Губичі були об'єднані в один населений пункт, наділений міськими правами, — "Великий Борислав".

Щодо Тустановичів, то деякі вчені схиляються до версії, що це село постало на рештках легендарної фортеці Тустань, яка згадується у краківському літописі Яна Длугоша, згідно з яким вона оберігала південний кордон Галицького князівства, а також була сторожовим форпостом на "соляному" шляху, який проходив з околиць Дрогобича через Верецький перевал до Закарпаття. Тустань була зруйнована татарами в 1241 р.

Село Котів згадується вперше у 1515 р. Ймовірно, в цей час в околицях Борислава було знайдено соляні джерела. Сіль виварювали з породи у солеварнях, які називалися "банями", тому село отримало назву Баня Котівська і стало поруч з Дрогобицькою та Старосільською солеварнями однією з найбільших в Галичині. Звідси сіль возили в Литву, Польщу, Угорщину, Румунію.

На початку ХІХ ст. виникають перші нафтові копальні. З другої половини ХІХ ст., зі швидким розвитком техніки і промисловості, нафта стає основним джерелом енергії. Початково видобуток здійснювався шляхом копання криниць, але з впровадженням передових на той час методів буріння починається її інтенсивний видобуток.

Завдяки своїй всесвітній славі одного з найбільших центрів нафто- і озокеритовидобутку, а також повісті І. Франка "Борислав сміється", місто здобуло популярність та розголос далеко за межами краю.

У 90-их роках почався занепад нафтової промисловості і навіть не через зниження видобутку. Почалася тотальна приватизація заводів, яка призводила до їхнього закриття. Сьогодні місто вже мало чим нагадує потужний промисловий центр. Звичайне галицьке провінційне містечко. Яким був Борислав понад 100 років тому, тепер можна побачити в місцевому музеї. Макети бурових вишок і справжня установка, яка колись викачувала нафту, встановлена перед будівлею управління. Колись на цьому місці була бурова вежа «Боден Кредит», яка діяла з 1902 року по 1965-ий.

Біля адмінспоруди зберігся ще один унікальний експонат – 120-річний телеграфний стовп. Раніше у Бориславі таких було сім і їх називали малими бориславськими Ейфелевими вежами. Після Львова Борислав був першим містом, де з’явилися телефони.

Нещодавно в околицях Борислава виявлено запаси мінеральних вод, що зумовлює його подальший розвиток як курортного міста.