Існує декілька версій походження назви села. За однією з версій дана назва може бути монгольського походження і означає "зупинка", або з татарської "опака" означає "нам тут добре, ми тут будем". Якщо брати до уваги дану версію, то можна сказати, що Опака була заснована ще до часів Данила Галицького, коли на даних територіях, захищених з усіх боків горами та лісами, знайшли свій прихисток селяни, які втекли з низин перед навалою хана Батия. За іншими переказами, саме нові поселенці з низин назвали ці гори "опак", що розтлумачується як сховок. Також існує варіант переказу, що татари завжди йшли попри річку Бистрицю і доходили до самих її витоків. Одного разу вони «в-опакувалися» аж під самісінький грунь (хребет). Від слова «впакувалися» й виникла назва Опака.

Перша офіційна згадка про цю місцевість виникає за часів окупації руських земель поляками у 1349 р. У 1768 році від Речі Посполитої село перейшло під владу Австрії. В ці роки німці знайшли тут поклади залізної руди та почали займатись тут металургією.

В 1560 році у верхній частині села було збудовано першу церкву Святої Покрови, проте з приходом більшовиків у 1940 р. її було спалено.

У 1722 р. в Опаці була зведена дерев'яна церква, яка у 1890 р. перенесена до села Підбуж і посвячена як каплиця Преображення Господнього, де вона знаходиться і до тепер.

Під час Першої світової війни, неподалік від села, на горі Кобила відбувся особливо важкий бій між Українськими Січовими Стрільцями та московською армією. За наказом генерала Гофмана тут потрібно було зупинити загін козаків російської армії, проте оборона не вдалася,і сотні з втратами відступили до м. Турки. У 2012 році на горі Кобила між селами Опака та Залокоть була відкрита та освячена каплиця на могилі Українських Січових Стрільців, які загинули у жовтні 1914 року в боротьбі за волю України.

В часі між двома світовими війнами було в Опаці понад 600 хат (господарств) та приблизно 2000 мешканців. Українців з них було 1900, решта — поляки та євреї.

Селяни Опаки займалися хліборобством. Грунт був каменистим та маловрожайним. Добре було розвинено молочне господарство, яке давало мешканцям певний дохід з доставки молока до Борислава.

Село славилося своїми ремісниками: кравцями, шевцями, ковалями, мулярами, боднарями, теслями.

Околиці Опаки багатi на корисні копалини. У надрaх теритоpiї є запаси нафти, хоча вони вже досить вичерпані, тому що в радянські часи тут велось інтенсивне добування палива. В давнину мешканці села добували осадову залізну руду, з якої виготовляли знаряддя праці. Гірські породи (пісковики, щебінь, піcок, глину) завжди використовували як відмінний будівельний матеріал.

Надра Опаки багаті цілющими мінеральними водами, які чистими джерелами виходять на поверхню і є цінними pесурсами природи для оздоровлення людей, їхні унікальні властивості використовують у рекреаційному господарстві.