Санаторій «Косів»

Курортна галузь у Косові та навколишніх селах почала розвиватися наприкінці XIX ст. Особливо збільшився приплив відпочивальників у міжвоєнний період — річна відвідуваність становила близько 3 тис. осіб, їх обслуговувала широка мережа пансіонатів. Саме тут на межі XIX-XX ст. був розташований санаторій (лічниця) Аполінарія Тарнавського. Уродженець Львівщини, випускник Ягеллонського університету, він кілька років пропрацював у Львівському шпиталі, а у 1893 році відкрив у Косові приватну лікарню-пансіон.
Система лікування Тарнавського була заснована на його уявленнях про здоровий спосіб життя, який передбачав помірне харчування і фізичну працю.

Розпорядок дня у пацієнтів був насичений. Ранній підйом, зарядка, пробіжка босоніж по росі. Далі — робота у саду. Найтовстіший пацієнт мав везти на круту гору тачку з камінням. Увечері — танці та співи, які теж належали до курсу лікування. Гасло санаторію — "Володій собою": сувора вегетаріанська дієта, фізичні вправи, контрастний душ, виключення кави, алкоголю і цигарок. Дехто не витримував і тихенько намагався купити у місцевих селян звичних продуктів, за що часто мусив сплатити штраф.

Для місцевих селян спостереження за "панами", посадженими на дієту та працюючими з лопатами у саду, було своєрідною розвагою. Курортників доктора вони називали "вар'ятами Тарнавського".
Не зважаючи на суворі умови для усіх без винятку (доктор не зважав на вік або соціальний статус), лічниця була дуже модною серед тодішньої еліти, сюди щороку охоче приїжджали на курси схуднення понад 200 осіб.

Під час Першої світової війни заклад не діяв. У 1914 Тарнавського арештували австро-угорські вояки, посадили до в'язниці у Вижниці, потім засудили до смертної кари як "зрадника". Завдяки клопотанням колишніх пацієнтів Тарнавського врятовано, він виїхав до Угорщини, а потім до Австрії, де всі воєнні роки перебував під наглядом поліції. Лічниця відновила роботу аж у 1922 р.

Після радянської окупації 1939 р. родина Тарнавських емігрувала і разом із армією Владислава Андерса опинилась на Близькому Сході. Кажуть, що рідні вивезли Аполінарія силою, дорогою до Кут він намагався вистрибнути з автомобіля.

Тарнавський помер у 1943 р. в Єрусалимі, дуже тужив за Батьківщиною і не полишав мрій відновити клініку. Все життя він дотримувався власних постулатів, може тому і прожив до 92 років, хоч замолоду перехворів на туберкульоз.
1946 р. роботу санаторію було відновлено вже як офіційної державної медичної установи. Спочатку тут лікували хворих на туберкульоз різного віку, а у 80-х роках почали привозити дітей на реабілітацію після стаціонарного лікування легеневих захворювань.
Збереглись деякі з побудованих Тарнавським вілл в санаторії. Всі вони сплановані самим лікарем спільно з його приятелем, львівським архітектором Казімєжом Мокловським. Усім будинкам привабливості надавали дерев'яні фронтони, портали, балкони, ґанки та веранди з профільованими стовпами-опорами. В архітектурі будівель використовувались покутська та гуцульська традиції.
Цікаві факти:
  • Санаторій був, ймовірно, першим в Україні осередком вегетаріанства і здійснив неабиякий вплив на формування галицької традиції вегетаріанської кухні. У 1901 Тарнавський разом із дружиною почав видавати кулінарні книжки. А його донька, Целіна Тарнавська-Буш була дієтологом у санаторії. У 1929 вона видала книжку "Косівська вегетаріанська кухня", де міститься близько 600 рецептів вегетаріанських страв. Пізніше цю книгу перевидали в Лондоні.
  • Заклад був доволі популярним і дорогим у часи свого розквіту. У 1920-х рр. вартість добового перебування з утриманням у весняний і осінній сезон складала 10-13 злотих, літній — 12-15 злотих. Для прикладу, 1 кг житнього хліба у 1926 р. коштував 42 гроші.
  • Податкові хитрощі лікаря.
    А. Тарнавський купив землю і почав будувати свій лікувальний заклад у 1891 році. Робив це ще за Австрії, і за Польщі. Тоді був такий закон — доки хтось будує, звільняється від податків. Тому він постійно й будував то одну віллу, то іншу, то їдальню, то альтанки, то ще щось, і так без кінця.
  • Аполінарій стверджував, що до успіху санаторію реклама жодним чином не причетна. Однак власник косівської клініки приймав на безкоштовне лікування або давав великі знижки літераторам. Письменники та поети, часто без гроша за душею, все ж могли відплатити Tарнавському, публікуючи похвальні статті на тему Косова й фізіотерапевтичного закладу. А чи можна собі уявити кращу рекламу, ніж стаття, яка вийшла з-під пера відомого літератора? Окрім цього лікар неодноразово особисто презентував свою клініку на виставках та конференціях.
Дендропарк А. Тарнавського:
На території оздоровниці є цікавий дендропарк. Тут зростає унікальна колекція дерев та чагарників — 729 екземплярів 44 видів рослин. Парк сильно постраждав у роки війн. Однак у ньому й досі багато рідкісних рослин — гінкго дволопатеве, тюльпанне дерево, магнолії, платани, туї, кипарисовики, псевдотсуга Мензіса, сосни Веймутові та інші. Збереглися окремі дерева з прадавньої діброви, а біля корпусу № 3 є дуб, який має діаметр близько 157 см. Є тут і липи, яким понад 200 років.
У 2010 році дендропарк увійшов до складу Національного природного парку "Гуцульщина".

Контакти:
Івано-Франківська область
Косівський район
с. Смодна
пров. Санаторний, 4
GPS:
48.313252  25.108312  convert to dd°mm'ss"
 

One of the main principles of Karpaty.info is that all the information about the traveling in the Carpathians is thoroughly checked by our team.
All the necessary changes at the website are made during 1-2 working days.

We appreciate your noticing the inaccuracy of the information. For thorough processing of your complaint please specify what was inapplicable:

 
 
 
 

Give more detailed description *

Email   

Thank you for your help!