Імстичово

Село Імстичово розташоване на відстані 12 км від районного центру, на лівому березі р. Боржава. Населення становить 2729 осіб (2001 р.).

На території Імстичова люди селились ще в епоху бронзи. Перша письмова згадка про село виявлена у документах за 1351 рік під назвою Misztice. Дарувальна грамота від 1245 року свідчить, що король Бела IV подарував Імстичово разом з іншими селами Боржавської долини угорському феодалу Карачоні, який примусив жителів цих сіл збудувати в селі Білки на місці старого городища кам’яний замок. Карачоні стали володарями величезного маєтку на Боржаві, а тисячі селян — їхніми кріпаками. До маєтку належали також села Дубрівка, Великий Раковець, Малий Раковець, Комар, Розтока з лісами, повноводними ріками та багатими боржавськими полонинами. На поч. XIV століття маєток Карачоні занепадає.

Із Імстичовських Зейканів вийшов видатний дипломат Іван Зейкань, що був відомим культурним діячем Росії за часів царювання Петра І.

Село Імстичово має три церкви, що в народі звуться нижня, середня і верхня. Нижня — присвячена Різдву Богородиці, верхня — монастирська. Свого часу відповідна громада побажала збудувати окремий приходський храм на півдорозі між православним і монастирським. Таким чином була побудована середня церква. Церква Різдва Пр. Богородиці споруджена наприкінці XVIII ст., нині є православною.

Греко-католицький монастир розташований в селі на горі Бокочовиця на висоті 220 м н. р. м. Землю для монастиря заповів селянин Улашин 16 червня 1654 р. Монастир засновано 1661 р. 1676 року будівельні роботи було завершено. Спершу монастир складався з дерев’яного корпусу келій, малої церкви і господарських споруд. 1748 року там було три монахи. Близько 1750 року до нього приєднали Зарічанський монастир. З ініціативи єпископа А. Бачинського 1772 року почав споруджуватися сучасний монастирський комплекс. Він відіграв значну роль як релігійний і культурний центр не тільки краю. Цегляну Михайлівську церкву тут збудовано 1797-98 рр. Монастир було закрито 1951 р. Згодом монастир було відновлено. Сьогодні в монастирі є 4 монахи. При ньому діє загін скаутів.

У селі на потічку Бистрий діє давній водяний млин. В кінці XIX — на початку XX ст. в верхів'ях потоку розпочався справжній технологічний бум — тут було збудовано 3 водяні млини, одну пилораму з використанням енергії води, "олійницю" — виробничі приміщення, де виробляли соняшникову олію за спеціальною технологією. На жаль пилорама згоріла 1982 року, останню олійницю розібрали на будівельні матеріали 2001 року. До наших днів зберігся старий водяний млин, в якому житель с. Імстичово Биба Михайло працював мірошником з 1947 року. Будівля млина складається з двох приміщень — виробничого, де знаходяться механізми млина, та житлового, там раніше проживав мірошник — "мельник", з сім'єю. До млина веде спеціально відведений вище по течії з потоку Бистрий канал довжиною 500 метрів — він забезпечував перепад висоти для води та її подачі на колесо млина.

Важлива інформація:
Код для міжміського зв'язку +38 03144
Імстичовська сільрада +38 (03144) 40-2-31
Фотогалерея
 Монастир (XVIII ст.): Михайлівська церква, корпус келій  Монастир (XVIII ст.): Михайлівська церква  Краєвид  Краєвид
Садиби, приватні помешкання
Розваги