Україна
Польща
Словаччина
EnglishТеребовлянський район
Теребовлянський район розташований у західній частині Правобережного лісостепу в центральній частині Тернопільської області. Площа — 1,15 тис. кв. км. Населення — 69 тис. осіб. Один з найбільших районів області славиться своїми густими лісами та має розвинену інфраструктуру.
Через його територію проходить залізниця Тернопіль — Чернівці, автодорога державного значення Мамалига — Луцьк — Чернівці — Доманове та інші автошляхи місцевого значення.
Утворений у 1939 р. район має давню й яскраву історію. Сліди перших людей датуються 100 тис. рр. тому, на території виявлено й середньопалеолітичну стоянку (40 тис. рр. тому), і кам'яні вироби палеолітичної доби (30-20 тис. рр. тому), ще одну стоянку доби мезоліту (11-8 тис. рр. тому) і вже більш значимі неолітичні (8-5 тис. рр. тому), трипільські селища (IV-ІІ тис. до н. е.), поселення ранньозалізного віку (VIII-VI ст. до н. е.) та черняхівської культури (ІІ-V ст. н. е.) тощо.
Від перших споминів у 1097 р. теребовлянські землі належали Василькові, який через них позбувся зору. Після смерті князя і ряду претензій з боку інших руських володарів, у 1141 (1139) р. Теребовлянське князівство єднається з Перемишлянським. Зміна князів та їхні намагання здобути теребовлянські земелі не залишили такий сумний спогад, як напад монголо-татарської орди хана Батия у 1241 р., яка зруйнувала і спалила сам Теребовль.
Під владу Польщі Теребовлянщина потрапляє у 1340 та 1390 (1387) рр., у період 1370-1390 рр. належить Угорщині. Від 1453 р. стає частиною Руського воєводства Галицької землі. Протягом XVI-XVII ст. теребовлянські землі постійно піддаються нападам кримсько-татарських орд.
У 1772 р. тутешні землі стають австрійськими, а у 1809-1815 рр. — російськими. У 1918-1919 рр. Теребовлянщина є повітом Тернопільського воєводства ЗУНР, у 1920-1939 рр. — частиною Польщі, до 1941 р. — УРСР, від середини 1941 — до середини 1944 рр. стає німецькою територією, опісля (до Незалежності України) стає радянською територією.
Адміністративний центр району — Теребовля — одне з найстаріших міст України (вперше згадується в Іпатіївському літописі, 1097 р.). Село Заздрість пишається Музейно-меморіальним комплексом та Духовним центром кардинала Й. Сліпого, на території садиби його батьків діє Жіночий василіанський монастир (1994). У с. Конопківка з 1821 р. на основі сірководневої мінеральної води відкрито курортну зону.
- Руїни замку (XIV ст.), м. Теребовля
- Комплекс монастиря кармелітів (XVII ст.), м. Теребовля
- Церква св. Миколая (кін. XVІ ст.), м. Теребовля
- Руїни Угорницького (Підгірянського) василіанського монастиря (XVI ст.), м. Теребовля
- Руїни замку (XVI ст.), палац (кін. XVIІІ ст.), костел Святої Трійці (1761-1779); с. Микулинці
- Руїни замку, с. Буданів
- Руїни замку (XVII ст.), Троїцький костел (1611-1634); с. Долина
- Руїни замку (поч. XVI ст.), палац (XVIII ст.) з парком, церква отців василіан (поч. XVIІІ ст.), костел (1893-1902), пам'ятник поету С. Будному (1959); с. Струсів
- Палац графа Козібродського, с. Підгайчики
Марійський духовний центр:
-
Розташований на території села Зарваниця. Легенда про подорожуючого монаха, якого на цьому місці зарвав сон-ява Богородиці з Ісусом, сягає ХІІІ ст. Завдяки Чудотворній іконі Матері Божої (XIII-XIV ст.) Зарваниця ще у 1867 р. отримала відпустове значення.
До комплексу належать собор Зарваницької Божої Матері (2000), дзвіниця висотою 60 м, храм Пресв. Трійці (1754), каплиці, джерело; монастирські келії студитів та деревʼяна церква розташовані вище.
Свого часу село відвідували митрополит Андрей Шептицький та патріарх УГКЦ Йосип Сліпий.
Мінеральні джерела (родовища сірководневої води):
- с. Конопківка
- поблизу с. Сороцьке
Важлива інформація: