Terebovlya district

Теребовлянський район розташований у західній частині Правобережного лісостепу в центральній частині Тернопільської області. Площа — 1,15 тис. кв. км. Населення — 69 тис. осіб. Один з найбільших районів області славиться своїми густими лісами та має розвинену інфраструктуру.

Через його територію проходить залізниця Тернопіль — Чернівці, автодорога державного значення Мамалига — Луцьк — Чернівці — Доманове та інші автошляхи місцевого значення.

Утворений у 1939 р. район має давню й яскраву історію. Сліди перших людей датуються 100 тис. рр. тому, на території виявлено й середньопалеолітичну стоянку (40 тис. рр. тому), і кам'яні вироби палеолітичної доби (30-20 тис. рр. тому), ще одну стоянку доби мезоліту (11-8 тис. рр. тому) і вже більш значимі неолітичні (8-5 тис. рр. тому), трипільські селища (IV-ІІ тис. до н. е.), поселення ранньозалізного віку (VIII-VI ст. до н. е.) та черняхівської культури (ІІ-V ст. н. е.) тощо.

Від перших споминів у 1097 р. теребовлянські землі належали Василькові, який через них позбувся зору. Після смерті князя і ряду претензій з боку інших руських володарів, у 1141 (1139) р. Теребовлянське князівство єднається з Перемишлянським. Зміна князів та їхні намагання здобути теребовлянські земелі не залишили такий сумний спогад, як напад монголо-татарської орди хана Батия у 1241 р., яка зруйнувала і спалила сам Теребовль.

Під владу Польщі Теребовлянщина потрапляє у 1340 та 1390 (1387) рр., у період 1370-1390 рр. належить Угорщині. Від 1453 р. стає частиною Руського воєводства Галицької землі. Протягом XVI-XVII ст. теребовлянські землі постійно піддаються нападам кримсько-татарських орд.

У 1772 р. тутешні землі стають австрійськими, а у 1809-1815 рр. — російськими. У 1918-1919 рр. Теребовлянщина є повітом Тернопільського воєводства ЗУНР, у 1920-1939 рр. — частиною Польщі, до 1941 р. — УРСР, від середини 1941 — до середини 1944 рр. стає німецькою територією, опісля (до Незалежності України) стає радянською територією.

Адміністративний центр району — Теребовля — одне з найстаріших міст України (вперше згадується в Іпатіївському літописі, 1097 р.). Село Заздрість пишається Музейно-меморіальним комплексом та Духовним центром кардинала Й. Сліпого, на території садиби його батьків діє Жіночий василіанський монастир (1994). У с. Конопківка з 1821 р. на основі сірководневої мінеральної води відкрито курортну зону.

 Важлива інформація: