Бучач

Бучач (нім. Butschatsch, пол. Buczacz) — центр Бучацького району. Місто розташоване за 72 км на південний захід від обласного центру, на обох берегах Стрипи. Населення — 12,5 тисяч осіб. Площа — 9,98 кв. км. Місто розташоване на перехресті шосейних доріг, що ведуть на Дарахів, Монастирськ, Чортків, Золотий Потік, Коропець, Золотники і Товсте. Залізнична станція Бучач — кінцева станція лінії Бучач — Чортків.

Назву міста пов'язують зі словами "буча" (швидкоплинна вода), "бучина" (кажуть, колись тут росло чимало буків), "буч" (сміливець) і навіть з англійським "butcher" (різник).

Перші згадки про Бучач датуються 1397 р. (зустрічаються й інші дати: 1260, 1392 рр.). Розкопки засвідчують існування на прилеглій горі ще трипільських поселень. З 1434 р. тутешні землі належали до Руського воєводства, а до кінця XVI ст. власниками Бучача були Бучацькі. Магдебурське право місто отримало у 1515 р. З кінця ХVI ст. тут правили Гольські. Ще до середини ХVI ст. Бучач зазнавав нападів козаків та татарів. Протягом 11-ти років (1672-1683) у місті були турки, у цей час воно суттєво занепадає. Відродженню й розвитку, зокрема архітекрутній розбудові (пам'ятки, які збережені донині), Бучача найбільш посприяли магнати Потоцькі, які панували зі ХVII ст.

З 1772 р. місто належить Австрійській імперії. Росія владарює тут протягом 1810–1815 рр., після чого Бучач знову стає містом Австрійської імперії (з 1867 р. — Австро–Угорська). Є відомості, що у 1864 р. більшість тутешнього населення були євреями, інші — українці та поляки.

У 1914-1917 рр. у місті були російські війська, а наприкінці наступного року Бучач приєднано до Західноукраїнської Народної Республіки. Польським містом він був протягом 1920-1939 рр., після чого до 1941 р., а потім у 1944–1991 рр., був у складі УРСР. У період 1941-1944 рр. німецькі війська суттєво скоротили населення міста, зокрема євреїв, — частину було винищено, частину вивезено на роботу у Німеччину.

Славу Бучачу створює не лише його багата історія, неповторний ландшафт і пам'ятки архітектури, але й видатні уродженці міста. Тут народилися: російський видавець і книгопродавець Йосиф Кнебель (1854-1926), громадський і просвітній діяч Михайло Галущинський (1878-1931), церковний діяч і богослов о. Теодозій Галущинський (1880-1952), польський живописець Міхал Віктор Чепіта (1884-1941), єврейський письменник Шмуель Йосеф Агнон (1888-1970), діяч польського і міжнародного робітничого руху, публіцист Остап Длускі (А. Лянгер, 1892-1964), письменник, літературний критик і журналіст Михайло Островерха (1897-1979), громадський діяч, ветеринар Євген Барановський (1914-1985), діяч ОУН-УПА, сотник Ярослав Косарчин (Байрак, Козак, 1920-1951).

 Важлива інформація: