Зашків

Старовинне село Зашків розташоване за 17 км від міста Львів. Південною частиною села протікає річка Недільщина. Найвищий схил Зашкових пагорбів називається Беркавицею. У 1377 р. князь Владислав Опольський подарував Зашків монахам-домініканцям. Ця дата і є першою письмовою згадкою про село Зашків.

У 1399 р. архієпископ галицький Якуб дозволяє закласти каплицю в селі, де б монахи могли виконувати духовні обов'язки. В архівних документах за 1703 рік Зашків, разом із с. Завадів числяться як складові Куликівської парафії. У 1759 р. на кошти Львівської митрополії та самих зашківчан почалось будівництво церкви, яке закінчилось у 1760 р. 27 листопада у день Архистратига Михаїла церкву було посвячено. І до сьогодні цей день є Престольним празником у Зашкові.

У 1848 р. священиком у селі Зашків був о. Стефан Скоробагатий. Його правнуком був Євген Коновалець. Після смерті о. Стефана, у 1855 р., Зашківську парафію обійняв його зять — о. Михайло Коновалець. Отець Стефан Скоробагатий встиг посвятити і першу Зашківську народну школу, яку було відкрито 6 червня 1854 р.

У 1884 р. через село проклали залізничну колію Львів — Рава-Руська, і, в цьому ж році, збудовано школу на дві класні кімнати та житлом для вчителів, де і поселилося вчительське подружжя Коновальців у 1890 р. Саме тут і народилися їх діти — Євген (1891 р.), Мирон (1894 р.) та Степан (1896 р.). А в 1897 р. родина Коновальців перебралася у власний будинок. 23 травня 1990 р. у родинному будинку Коновальців відкрили музей-садибу.

Легенда пов'язана з Зашковом:

Було це дуже давно, жив на світі князь на ім’я Неділько. І мав він двох синів Зашка та Заваду. Хлопці мали хоробру вдачу, були допитливими, з дитинства навчали їх найкращі вчителі, зналися вони й на військовій справі. Та понад усе вони прагнули пригод. От прийшли вони до батька і почали просити, щоб відпустив їх світом поїздити, на інші князівства подивитись. От батько їм і каже: — "Вибирайте собі коней з табунів, яких завгодно, і їдьте куди хочете".

Вибрали собі князевичі найкращих коней, набрали харчів, трохи золота і вирушили в дорогу. А так, як були вони братами дружніми, то поїхали одною дорогою. От їдуть вони, їдуть, гарцюють вони на своїх конях, полошать зайців та оленів, прислухаються до вовчого виття. Та, проїхавши ще пару десятків метрів, побачили вони над кронами дим. І було тих димових струмків кілька. Час від часу долинав собачий гавкіт.

 —"Там живуть люди!" — зраділи брати.

Та не знали, яке розчарування їх чекає. Перейшовши зелену гору, побачили вони поселення, над яким літав змій, дишучи вогнем на беззахисних людей і запалюючи їх домівки. Царевичі вмить кинулись на допомогу. Як дав змію булавою царевич Зашко —загнав змія по коліна в землю, як ударив царевич Зашко — убив змія. Раділи селяни своїм рятівникам і в знак подяки вирішили назвати своє поселення іменем старшого з князевичів Зашка — Зашків, і обрати його своїм ватажком.

Слава про хоробрих братів швидко розійшлася околицями. І жителі найблищого поселення, що розташувалось біля Зашкова, запросили собі за свого ватажка Заваду. Хоробрий брат Зашко дбав не тільки про своє село, він бажав волі і боровся за неї для усього поневоленого краю. А що князевичі сумували за своїм батьком Недільком, то вирішили назвати річку, що розділяє їх села Зашків та Завадів, його іменем — Недільщиною. Досі живуть в мирі та злагоді нащадки Завади і Зашка.

Варто відвідати:
  • Церква Архистратига Михаїла (1906 р.)
  • Колишній римо-католицький костел (1930-ті рр.)
  • Водяний млин (поч. ХХ ст.), N49.95290 E23.98831
  • Криївка на території колиби "Беркавиця"
Важлива інформація:
Код для міжміського зв'язку 03252
Фотогалерея
 Колишній римо-католицький костел (1930-ті рр.)  Церква Архистратига Михаїла (1906)  Дзвіниця церкви Архистратига Михаїла  Зашківський став, вигляд на село  Криївка на території колиби "Беркавиця", с. Зашків  Криївка на території колиби "Беркавиця", с. Зашків  Криївка на території колиби "Беркавиця", с. Зашків
Музеї