Дубляни

Місто Дубляни розташоване неподалік від обласного центру — Львова, на трасі Львів–Радехів–Луцьк.

Перша письмова згадка про поселення датується 1440 (1468) роком.

Назва населеного пункту поєднується з дубовими гаями, яких було немало в околицях.

Статус міста Дубляни отримали у 1978 р.

Найбільш відоме місто своїм вищим навчальним закладом — Львівським національним аграрним університетом (ЛНАУ), що першопочатково, у 1856 р., називався Рільничою (сільськогосподарською) школою. У головному корпусі університету розміщені цікаві музеї.

Легенди пов'язані з Дублянами:

"Дублянська пані"

Колись давно жила в Дублянах заміжна поміщиця, котра мала великий маєток, сад та озеро. Поміщиця була залюблена в свій сад і берегла його, як зіницю ока. Озеро в неї було таке чисте, що плесо вражало своєю блакиттю, в якій відбивалося небо. Поміж білих хмаринок пропливали лебеді. Поміщиця любила й сама прогулюватися човном по озері, і тоді лебеді підпливали до неї і брали їжу з рук.

На схилі віку вона подарувала свій маєток дублянській рільничій школі і попросила, щоб по смерті її поховали в саду за будинком. У саду-дендропарку, від якого тепер мало що залишилось, досі збереглася надмогильна плита пані Льодинській з дуже пошкодженим написом. Кажуть, що й по смерті поміщиця пильнує свій сад й озеро, і коли їй видається, що їх занедбали, то дуже гнівається. Тоді плесо озера навіть у погідний день вкривається брижами, листя дерев тривожно тріпоче і шелестить. Інколи вдавалося побачити її постать у білій сукні, вона швидко рухалася поміж дерев і зникала без сліду.

"Чарівна панна Баумель"

Нижче від господарських будівель, у дендропарку колись шуміли хвилями водограї — п'ять чи шість озер — чистих, прозорих: було видно, як плавають рибки. На одному з них досі видніється острівець у формі серця. А перейти на острівець можна було лише по хиткому підвісному місточку. Усі озерця і дендропарк були старанно доглянуті і тому, хто тут бував, здавалося, що потрапив у райський куточок на землі.

На острівці-сердечку щовечора очікувала свого коханого чарівна дівчина Вероніка, на прізвище Баумель. Коханий пообіцяв, що прийде "завтра", і не прийшов ні завтра, ні післязавтра, і так протягом сімдесяти років, а дівчина все чекала і чекала його, єдиного.

Чекає й досі, бо її могила на дублянському кладовищі (стара польська частина) як на диво збереглася в прекрасному стані, тоді як всі навколишні — зруйновані часом, а також немилосердними мародерами.

Розповідають, що на могилі чарівної дівчини, панни Баумель щорічно першого листопада запалювався вогник, хоч там були непрохідні зарості колючих кущів. Студенти п'ятдесятих років ходили подивитись — переконатись, чи справді світиться вогник панни Баумель. І він горів-палахкотів і надалі палахкотить щороку першого листопада. Вона і досі чекає свого коханого.

У наше сьогодення свічковим вогнем нікого на могилах цвинтаря не здивуєш, а в 1950-1960 рр. це було диво.

Легенда про жидівську корчму

При самому в’їзді в Дубляни, в ліску, який називається Малиняк, стояла жидівська корчма, з якої завше долинали голосні крики, регіт, п’яні співи. Біля корчми і вдень і вночі можна було побачити сільські фури, господарі яких бездумно пропивали свої зарібки та майно. І гулялося там і в свята, і в будні, і в пости малі та великі. Але раз на раз не приходиться: і якось у Великодню п’ятницю під час неймовірно гучної забави корчма запалася під землю.

Раз на рік у Великодню п’ятницю лунають з-під землі зойки і ридання горопашних грішників. І коли б хтось виявив бажання їм помогти, то мусив би прислухатися до їхніх криків, бо ж вони тоді промовляють свої імена. І якщо за їхній упокій помолитися та свічку поставити, душі їхні будуть позбавлені з мук.

Варто відвідати:
  • Гуральня (XIX ст.); вул. Т. Шевченка, 5-а, N49.904499 E24.089147
  • Господарський двір (XVIII ст.); вул. Т. Шевченка, 3, N49.904920 E24.086867
  • Церква Успіння Пресвятої Богородиці (раніше — костел, 1885 / 1895 р.); вул. Б. Хмельницького, 1, N49.908061 E24.086677
Важлива інформація:
Код для міжміського зв'язку 03252
Фотогалерея
 Гуральня (XIX ст.)  Гуральня (XIX ст.)  Господарський двір (XVIII ст.)  Господарський двір (XVIII ст.)
Музеї