Церква Воздвиження Чесного Хреста, Здвиженська, Надставна.
Храм збудований на місці дерев'яного у межах XV — поч. XVI ст., вперше офіційно згаданий у 1570 р. Церковна вежа, помітна здаля першою, добудована у 1627 р. Реставраційні роботи проводилися у 1918, 1954-1959 рр. При радянській владі більше 30-ти років церква була закрита. Частина автентичних ікон з іконостасу розміщено у тутешньому краєзнавчому музеї. У храмі зберігалася чудотворна ікона Матері Божої, передана шевцем Маркевичем, попередниця якої, за легендою, у 1673 р. вберегла місто від нападу татар. Також тут перебувало Євангеліє 1646 р., оправлене тутешніми золотарями.
На початках історії міста біля храму стояла Львівська брама, і сама споруда мала оборонний характер.

Домініканський костел (і кляштор, тобто монастир) збудований у 1749-1779 рр. у стилі пізнього бароко за проектом А. Мощинського. Виконував оборонну функцію. 9 вівтарів — центральний св. Вінцентія Феррарського і бічні, — інтер'єрні розписи, зовнішні кам'яна різьба та статуї не збереглися, як і годинник на південній вежі. У 1820-1901 рр. храм перейшов до єзуїтів, а монастирські келії стали гімназією. Після реставраційних робіт 1908-1910 рр. змінено форму центрального купола, встановлено орган. У 1939, 1944 рр. костел було сильно пошкоджено, реставрований у 1959 р. став складом театральних декорацій, а протягом 1978-1986 рр. тут діяла картинна галерея.
Теперішній собор носить свою назву з 1991 р. і є «візитною карткою» міста. У приміщеннях монастиря розташовано Державний архів області.
2004 р. при вході встановлено пам'ятник кардиналу Йосипу Сліпому.

15 квітня 1540 р. польський король Сигізмунд I дав грамоту краківському магнатові Яну Тарновському на побудову фортеці у Теребовельському повіті. Відтак, в урочищі Сопільче (Топільче) розпочалося будівництво укріплень для оборони південно-східних кордонів Польщі (закінчене у 1548 р.). З трьох боків фортецю захищали болота та штучно утворений став; зі сторони міста був сухий рів із земляним валом та дубовим частоколом.
Через нерівне місце будови споруда з одного боку була дво-, а з іншого — триповерховою, при чому мала ще два рівні казематів. Фортецю захищали кушнірська та шевська вежі (відповідно до цехів, що за них відповідали).
Є версії, що замкові підземелля сполучали його із Воздвиженською та Надставною церквами, а за іншими відомостями, ще й з Монастирською, костелами отців домініканів та єзуїтів. Саме тут, за переказами, переховувалися міщани під час нападів татар і турків протягом 1544-1694 рр. Через ці набіги замок особливо постраждав у 1575, 1589, 1672 рр.
У 1675 р. Старий замок був спалений турками, зокрема зруйновано вежі, укріплення. Відбудована фортеця була уже у кінці XVII ст., а на початку XIX ст. перебудована під палац тодішнім власником Франциском Коритовським. Тоді з південного боку зведено т. зв. Новий замок, а старі браму та укріплення знесено. Слід зазначити, що палац став осередком культурного життя Тернополя, зокрема створено театральний зал, згодом навчальні класи по фортепіано; тут відбувалися перші кінопокази, забави, передвиборчі зустрічі тощо.
При російській владі (1810-1815) у будівлі було казино, тут також відбувалися бали. Після надання місту статусу вільного у 1843 р. у замку розміщено кошари (казарми). У 1917 р. російськими солдатами спалено Старий замок. Радянська армія зруйнувала замок у 1944 р. З 1951 р. споруда відбудована як Палац спорту. Також тут розміщені каплиця, козацька світлиця. Новий замок так і не відновлено, — на його місці споруджено готель «Тернопіль».

Зразок подільської архітектури збудовано протягом 1602-1608 рр. на місці старого дерев'яного храму. Оборонний характер споруди підтверджують товсті стіни й високо розміщені вікна, а також те, що у ХVI ст. власне біля неї стояла Кам'янецька брама. У 1709 р. споруджено другий ярус, до якого можна було потрапити через дві добудовані півкруглі вежі. Цікаво, що горішній поверх став греко-католицьким храмом Пресвятої Трійці, а нижній — православним — Різдва Христового. У кін. ХІХ — на поч. ХХ ст. добудовані службові приміщення, зроблені вікна при вівтарі. Сучасний вигляд церква набула у 1936-1937 рр. При пізнішій реставрації (1956) була змінена форма бані, а найновішою є надвратна дзвіниця (1996).
У церкві зберігається чудотворна ікона Матері Божої, яка до того була передана Надставній церкві шевцем Маркевичем. Сюди також потрапили частина горельєфів хресної дороги та скульптура Мадонни зі знищеного війнами і розібраного у 1954 р. неоготичного Парафіяльного костелу.
За переказами, у цій церкві під час визвольних змагань молився Богдан Хмельницький.