Звенигород

Наприкінці І тисячоліття н. є. Звенигород став укріпленим містом, яке відігравало значну роль у політичному житті Південно-Західної Русі. Перша літописна згадка у "Повісті временних літ" за Лаврентіївським списком датується 1086 роком, а за Іпатіївським — 1087 роком.

Найбільшого розвитку Звенигород досяг у XII ст., коли в ньому правив правнук Ярослава Мудрого — Володимирко, батько галицького князя Ярослава Осмомисла. Відтоді й до 1144 р. Звенигород був столицею удільного Звенигородського князівства. 1126 р., по смерті князя Ростислава, брата Володимирка, до Звенигородського князівства приєднали Перемиське, а 1141 р. — Теребовлянське князівства. 1144 р. Володимирко переніс столицю зі Звенигорода до Галича.

Двічі київський князь Всеволод намагався захопити Звенигород, однак міцна фортеця вистояла. Лише 1241 р. місто захопив і зруйнував хан Батий. Збереглася навіть назва урочища, де стояв хан зі своїм військом, — Батиївка.

Після цього руйнування Звенигород занепав і вже ніколи не піднявся до висоти великого міста. Суттєву роль у його остаточному занепаді відіграв швидкий розвиток Львова. На місці могутньої Звенигородської фортеці залишилося городище, а навкруги ще й сьогодні можна бачити глибокі рови та насипи оборонних валів. Найціннішою пам'яткою на території городища є фундаменти кам'яної церкви XIII ст. з білого тесаного каменю.

Болотиста місцевість сприяла доброму збереженню архітектурних пам'яток, особливо дерев'яних. Недаремно Звенигород називають українським Новгородом. Величезна заслуга у дослідженні Звенигорода належить професорові Ігорю Свєшнікову. Деякі зі знахідок, очолюваних ним експедицій, є унікальними. Наприклад, єдина збережена в Україні берестяна грамота, яка є безцінним джерелом до вивчення розмовної давньоукраїнської мови.

Фотогалерея
 Музей истории древнерусского города Звенигород  Скульптурная композиция на территории музея  Фигура летописца из скульптурной композиции  Дорожный указатель с. Звенигород
Музеи
Досуг, экскурсии, активный отдых