Найдавніший населений пункт області й один з найдавніших у західному регіоні України розташований на річці Серет, на відстані 18 км від Тернополя. Сьогодні це селище міського типу з населенням майже 5,5 тисяч осіб.
Першоназву поселення Микулин пов'язують з іменем його власника Василька Микулина або ж заснованою монахами церквою св. Миколая.
Микулин згадується у 1096 (1084) р. у "Поученні" Володимира Мономаха. Як північний форпост тогочасного м.Теребовля це було досить велике поселення Київської Русі. Тут проходив торговий шлях Галич — Київ. Інші літописні згадки датуються 1202, 1444 рр. і пов'язані з княжими міжусобицями. Інша історична назва поселення — Микулинь. Свою теперішню назву містечко набуло, коли увійшло до складу Польщі (1387).
Микулинці у 1595 р. стали містом; магдебурзьке право отримали у 1758 р.
Протягом століть власниками міста були Синявські, Зборовські, Конецпольські, Любомирські, Мнішеки, Потоцькі, Конопки,граф Рей.
Під час Визвольної війни 1648-1657 рр. місто зазнало пошкоджень, також два останні роки до кінця цієї боротьби на околицях діяли загони опришків. Уже майже за 20 років микулинецький замок було здобуто турецькими військами, оборонців-чоловіків вирізано, а жінок, дітей та ремісників взято у полон.
У 1772 р. Микулинці стали австрійським містом. Почався активний розвиток поселення, зокрема ремісничої справи. У 1810-1815 рр. Микулинці відійшли Росії, а потім повернулися до австрійських володінь. У ХІХ ст. тут процвітає культурне життя.
Під час Першої світової війни Микулинці були фронтовим містом різних армій, а в 1918 р. побували у складі ЗУНР. У часи Другої світової війни тут був радянський аеродром. У 1940-1962 рр. смт Микулинці були районним центром.
Попри величну історію у містечку збереглися й її свідки — неповторні пам'ятки архітектури. Відомі Микулинці й своїм пивом з відповідною назвою "Микулин". До слова, першу броварню тут відкрито вже у 1596 р. У микулинецькому палаці діє бальнеологічна лікарня. На єврейському кладовищі частково збереглися надгробні плити.