Dobromyl

Стародавнє галицьке містечко Добромиль розміщене у мальовничому куточку українського Підкарпаття, в долині невеличкої річки Вирви, що оточена пагорбами, за 115 км від Львова і 24 км від Старого Самбора. За площею (4,97 км²) — це друге за величиною, після Старого Самбора, місто району. Сьогодні Добромиль є містом районного підпорядкування, хоча до 30 грудня 1962 р. був районним центром Львівщини. Населення Добромиля становить 4900 осіб. День міста свтякується у першу неділю жовтня.

Внаслідок свого географічного положення (в прикордонній зоні) та збережених архітектурних пам'яток має перспективи розвитку як туристичний маршрут. Через Добромиль проходять шосе Самбір—Мостиська, Нижанковичі—Смільниця та залізниця Хирів—Перемишль.

Поселення-село вперше згадується у 1374 р., коли князь Владислав Опольський надав родові Гербуртів маєтки по річках Вирві і Стрвяжу, зокрема Добромиль.

Про давнє походження міста свідчить назва, утворена від слов'янського імені, ймовірно, від поселення знатного чоловіка на ім'я Добромил. Розвиток міста та навколішніх земель пов'язаний з передачею цих земель у власність вихідців з Моравії — Гербуртів. Про їхню родину збереглася легенда, за якою кожен з померлих Гербуртів перетворювався після смерті на сивого орла і гніздився в довколішніх скелях. Допоки шанували орлів, доти процвітав рід. Коли ж один з Гербуртів насмілився застрелити орла, тоді відразу помер його син і на нефортунному мисливці закінчився славний рід.
Гербурти були непересічними особистостями. Хоч сповідували римо-католицький обряд, проте з пошаною ставились до українців. Так, Станіслав Гербурт, власник Добромиля в 1543-1584 рр., побудував тут монастир і кілька церков. Ще один Гербурт, Іван Щесний, був письменником, частину своїх творів, зокрема "Розмисел про народ руський", написав українською мовою.

На сторожі Добромиля стояли два замки: "низький" замок — палац, був у самому містечку і його сліди не віднайдені дотепер; оборонний "високий" замок збудували на одній з вершин на південних околицях міста. "Високий" замок на Сліпій горі, збудований Яном Щесним Гербутом, був справжньою оборонною твердинею. Залишки його можна оглянути сьогодні: грізного вигляду споруді замку надає восьмигранна брамна вежа зі стрільницями і прямокутними віконними отворами. Ренесансовий аттик з декоративною аркадою на вежі пом'якшує суворість замку. Історичні джерела свідчать, що обидва ці замки були зведені в різний час володарями місцевості Гербуртами і кожен з них мав свою історію.

Дорогою від "високого" замку можна дійти до відомого василіанського монастиря Св. Онуфрія, заснованого у 1612 р. Станіславом Гербуртом. Монастир відомий Добромильською реформою Василіанського чину (1882 р.). На пам'ятній табличці на стіні дзвіниці написано: "Тут, на Чернечій горі Добромильського монастиря 28 травня 1888 року граф Роман Шептицький (згодом митрополит Андрей) став на тернистий шлях служіння Богу і Україні".

В містечку збереглись також цікаві споруди ратуші і костелу Преображення Господнього. За археологічними даними, костел збудували тут лише у другій половині XVI ст., на місці давньої, збудованої на кошти гетьмана Петра Сагайдачного церкви.

Добромиль цікавий не лише своїм історичним минулим, він привертає увагу ще й своїми природно-кліматичними умовами, географічним розташуванням. Між Добромилем та Хировом проходить вододіл басейнів Вісли та Дністра, тут розташована така геологічна складка, як Радицька синкліналь. Флора краю представлена цілим рядом рідкісних рослин, зокрема зникаючим пізньоцвітом осіннім — він зустрічається спорадично, окремими групами лише в Карпатах. У західних околицях Добромиля виявлено місце проживання великого підорлика, надзвичайно рідкісного птаха.

Велосипедний маршрут:
"Слідами бравого вояка Швейка"
Терло — Старява — Хирів — Березів — Муроване — Стара Сіль — Скелівка — Хирів — П'ятниця — Добромиль — Солянуватка — Трушевичі — Нижанковичі
На маршруті розміщені інформаційні щити.
Маршрут прокладений місцями, які описані у книзі Ярослава Гашека, — цією дорогою подорожував головний герой його твору "Пригоди бравого вояка Швейка".
На маршруті можна оглянути:
  • пам'ятник Швейку та згаданий у книзі ставок у Скелівці;
  • приміщення у Хирові, де, можливо, Швейк малював вугіллям божевільні вигуки (раніше це був єзуїтський конвікт, потім — військова частина, тепер — гімназія);
  • інші місця, які описані у романі Я. Гашека.
 Важлива інформація: