Рудки — місто біля траси і залізничної колії до Самбора, за 43 км на південний захід від Львова. Розташоване над річкою Вишенькою, притокою Сяну. Населення — близько 6 тисяч осіб.
Рудки відомі ще з XIV ст., коли були присілком сусідньої Бенькової Вишні. Як окреме поселення згадуються тільки у другій половині XV ст.
У 1472 р. містечко отримало назву Рудки. За деякими науково-довідковими джерелами, ця назва є зменшеною формою від поширених у слов'янських племен назв боліт, в грунті яких виступала рудувата або червонувата глина, — рудава, руда. Подібна болотяниста смуга утворилась вздовж південного краю колишнього Рудківського повіту, що, очевидно, вплинуло на виникнення назви Рудки.
У першій половині XVII ст. Рудки уже називали містом, а на початку XVIII ст. поселення отримало підтвердження про отримання міського магдебурзького права. Місто було кількаразово знищене татарами. Під час нападу у 1672 р. ворогів, що утікали від Яна Собєского з-під Комарного, наздогнали саме під Рудками і розбили під Беньковою Вишнею загони коронного гетьмана. У 1714 р. місто пограбували саксонські війська.
Після першого поділу Польщі Рудки втратили статус міста, але у 1867 р. доволі несподівано отримали статус столиці повіту. У XIX ст. тут відбувалися великі торги й ярмарки. Центром володінь і резиденцією власників була сусідня Бенькова Вишня, яка наприкінці XVIII ст. опинилася у руках родини Фредрів і належала їм впродовж цілого наступного століття.
Розвиток Рудок значно пришвидшила прокладена у 1903 р. залізнична колія зі Львова до Самбора. У міжвоєнний час Рудки відновили своє міське право і надалі залишалися столицею повіту.
Місто має нерегулярний урбаністичний уклад з невеликим ринком, на якому розташована ратуша з вежею, збудована на зламі XIX — XX ст. Неподалік від ринку стоїть велична будівля барокового костелу Вознесіння Богородиці.