Ганьковиця

Ганьковиця є одним з найстаріших сіл у Свалявському районі. Лежить по обидва береги р. Латориці, за 14 км від районного центру, за 5 км від залізничної станції Вовчий. Назва села зустрічається в документах від 1648 р.
Мабуть, виникло і було так наречене ще раніше, оскільки в легенду перетворилася розповідь про його перших поселенців.

Легенди пов'язані з селом Ганковиця:

Легенда щодо походження назви

В сиву давнину, коли карпатські долини були мало заселеними, у найбільш тихих місцях осідали втікачі від рабства, народні месники, опришки. Віддаленим і тихим місцем була долина Латориці, яку довкола обступали гори, покриті дрімучими лісами. Тут, на одному мальовничому пагорбі, збудувавши дев’ять дерев’яних будинків, поселилися опришки. У їх ватажка була дочка Ганька — гарна-прегарна, але… глуха. Опришки часто нападали на панів, лихварів і після кожного походу ділили награбоване з селянами. До них приєднувалися інші селяни, що втікали від панів. Проти опришків угорські пани послали військовий загін. Багато з них було вбито, а частина втекла. Була вбита і Ганька. Її поховали над річкою, де згодом почали поселятися нові мешканці. А своє село вони стали називати "Ганьковиця" на честь дівчини.

Легенда про заснування села

За легендою воно було засновано тоді коли в місті Мукачево будували замок "Паланок". Як відомо, цей замок будували не тільки жителі навколишніх сіл, а й полоненні з інших земель і князівств "Великої Русі". Одним з таких полоненних був ватажок місцевої шайки розбійників. Одного разу, розробивши план втечі, він почав збирати своїх людей. Їх планом було підняти повстання і, поки охорона придушуватиме повстання, вони матимуть можливість втекти. Через деякий час все так і сталося — їм вдалося втекти. Вони викрали сім пар коней і вночі втікали вверх по руслі Латориці на землі невідомі і дикі, як їх душі. Під час втечі охоронець поранив жінку ватажка. Цілу ніч і день вони пробиралися по дрімучих лісах Карпат. Під вечір другого дня, переконавшись, що їх не переслідують, вони зупинилися, щоб допомогти знесиленій жінці. Вранці, коли всі прокинулись, побачили чудовий краєвид, повну річку риби, повні ліси диких тварин — їм тут дуже сподобалося, і було вирішено осісти тут, на невеличкому горбі над річкою. Жили всі разом у невеликій землянці під тисячолітнім дубом. Їли вони з великої дошки, в якій було видовбано шість мисок.(Ця дошка зберігається в музеї.) Вони й далі займалися розбійництвом, а також різбьярством. За легендою вони вирізали велику деревяну козу, в якій ховали все своє багатство. Чутка про цю ватагу поширилася по всіх околицях гір, але заразом — і чутка про те, що у ватажка є дуже красива і мужня донька, за яку він дасть у придане все золото ватаги.
Ці бандити були невловимі, за їх голову було призначено велику винагороду. Одного разу в краї з’явилася ще одна, більш чисельна і жорстокіша банда з Галичини. Вони рухались вниз по р. Латориця. Одного дня ватажок вирішив показати всі володіння своїй доньці Ганьці. І в урочищі Котилнишний вони наткнулися на ватагу з Галичини. Розпочався бій, Ганьку взяли в полон, а її батька вбили. Та за його мужність галичани поховали його як героя. Того ж дня вони напали на такир і вбили всіх дітей і жінок, пощадили лише Ганьку, бо вона сподобалась сину ватажка Івану. Три дні вони шукали скарби Ганьки і не знайшли. На третій день приказали спалити і знищити все, а велику дерев’яну козу скинути зі скелі. П’ятнадцять чоловік ледве скинули цю козу — коли вона впала і розбилася об скелі, то з неї посипалися золоті монети, весь берег був у золоті і, кажуть, що в ясну ніч можна і тепер знайти золоті монети. Згодом Іван і Ганна одружилися, а за її вірність і мужність місцевість, а потім й село, назвали Ганьковиця.
Кажуть, що ця коза досі зберігається в музеї десь в Угорщині.

Важлива інформація:
Код для міжміського зв'язку 03133
Телефонна довідка +38 (031) 99-09-111
Готелі, хостели, кемпінги, бази відпочинку, санаторії
Ресторани, кав'ярні, дегустації