Села Буркут, Голови, Довгополе, Красноїлля, Криворівня відомі тим, що тут відпочивали та лікувалися Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник та інші.

Гуцульський край справив велике враження на Коцюбинського і він написав повість "Тіні забутих предків", а через півстоліття саме тут зняв свій відомий фільм з такою ж назвою геніальний режисер Сергій Параджанов. Зараз у Верховині створюється музей фільму.

У с.Красноїлля (1906-1912 рр.) жив український письменник Гнат Хоткевич, де він написав повісті "Камінна душа", "Довбуш" та ін. Саме в цьому селі ним був створений відомий за межами України аматорський Гуцульський театр. Сьогодні тут відкрито музей Гната Хоткевича.

Завдяки недоступності гір, протягом багатьох століть на територію, де проживають гуцули (етнічна група українських горян, що заселяє всю територію Верховинського району) не змогла вплинути цивілізація з її урбанізованим суспільством. Тут зберігається багато цікавих звичаїв, традицій, фольклорних обрядів, переказів народних казок і легенд. Щоб пересвідчитись в цьому достатньо відвідати Верховину в дні Різдв'яних свят, на Великдень, на Першу пречисту (свято Успіня Пресвятої Марії Богородиці 28 серпня є храмовим святом для верховинців) чи на Зелені свята (Свята трійця).

Особливий інтерес для любителів туристських подорожей становить третя вершина Українських Карпат - гора Піп Іван (2022м) з руїнами метеорологічної обсерваторії на самій вершині (згадується у романі "Дванадцять обручів" Ю.Андруховича). В одному з льодовикових карів на схилах гори розташувалося високогірне озеро з ласкавою назвою Марічейка.

Фешенебельних готелів і приватних пансіонатів в Верховинському районі поки що немає. З організацій, які найбільш активно займаються обслуговуванням туристів, є районний осередок Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Цей вид туризму на Україні помилково вважається новим, проте перші "літникарі" (так називали тоді туристів) з'явились на теренах Гуцульщини ще в позаминулому столітті. Багато з них проводили свої вакації (відпустки) в гуцульських оселях, і за декілька літніх місяців встигали пішки і верхи на конях відвідати чи не всі навколишні гори.