Заставнівський район

Заставнінський район розташований в північній частині Чернівецької області. На півночі, по річці Дністер межує із Заліщицьким та Борщівським районами Тернопільської області, на північному заході з Кіцманським районом, на півдні з Чернівцями, на південному сході — з Новоселицьким, а на сході — з Хотинським районами Чернівецької області.

Розкопки на території району свідчать про те, що люди жили тут ще з часів існування трипільської культури (IV-ІІІ тисячоліття до н. е.). В найдавніших письмових джерелах Заставнівщини згадується про села Василів (1230 р.) та Онут (1215 р.).

Сама Заставна — центр району — не може похвалитися визначними пам’ятками архітектури, хоча поселення на території міста відоме ще з 1589 року. Про те, що люди жили тут здавна свідчать залишки курганів на захід від центру Заставнівщини. Саме місто славиться своїм уродженцем, відомим майстром історичного живопису Миколою Івасюком.

На теренах Заставнівщини народилися такі видатні особистості як Є. Гакман — митрополит Буковини, В. Федак — український митрополит Канади, Г. Ходоровський — посол в Індії, знані в Америці архітектори — брати Корчмарики, письменники Євгенія Ярошинська, Ірина Вільде, Дмитро Макогон, Іван Діброва, Іларій та Володимир Карбулицькі, Іван Бажанський, Параска Амбросій, Володимир Михайловський.

Заставнівщина була центром національно-патріотичних рухів на Буковині. Так в селі Товтри започаткувало свою діяльність товариство "Руська бесіда", яке об'єднало навколо себе палких поборників українства і з часом розширило свою сферу впливу на всю територію Буковини.

Заставнівські легенди

Існує три версії-легенди походження назви міста Заставна. Згідно переказів довгожителів Заставнівщини в той час, коли річка Совиця Заставнецька обміліла, мешканці, що жили по різних її берегах, почали перегороджувати русло греблями. Таким чином рівень води піднявся, а в долині річки утворилося багато ставків. Коли люди переходили з однієї частини поселення в іншу, то говорили: "Йду ген там за стави". Через деякий час назва трохи видозмінилася і звідси виникла назва міста.

Згідно іншої версії в урочищі "Баклаженка" за часів турецького поневолення розташувалася прикордонна застава, проїжджаючи через яку люди були змушені платити мито. На місці цієї застави й виникло поселення з подібною назвою — Заставна.

Третя легенда голосить, що в давнину, коли територію краю вкривали густі бу- кові ліси, в одному з населених пунктів жив пастух на ім’я Заст. Одного разу, коли він погнав пасти худобу, втома зробила свою справу і він заснув. Коли прокинувся, надворі вже смеркало і отара зникла. Ця подія змусила Заста переселитися на одну з лісових галявин, оскільки він втратив до себе довіру односельчан. З того часу люди, йдучи у сторону галявини, говорили: "йти до місця, де живе Заст". Згодом назва скоротилася до слова Заставна.

 Варто відвідати:
Фотогалерея
 Свято-Іоанно-Богословський Хрещатинський монастир (поч. XVII ст.), с. Хрещатик  Свято-Іоанно-Богословський Хрещатинський монастир (поч. XVII ст.), с. Хрещатик  Свято-Іоанно-Богословський Хрещатинський монастир (поч. XVII ст.), с. Хрещатик  Свято-Іоанно-Богословський Хрещатинський монастир (поч. XVII ст.), с. Хрещатик  Свято-Іоанно-Богословський Хрещатинський монастир (поч. XVII ст.), с. Хрещатик  Церква Рiздва Богородицi (1797 р.), с. Звенячин  Австрійський військовий цвинтар часів Першої світової війни, с. Звенячин